У разі невиконання умов державної реєстрації нерухомого майна тільки факт реєстрації інвестиції не буде інвестицією в кор-поративні права, бо вони ще не емітовані утримувачем майна - платником податку.

Одним із різновидів схем легалізації доходів через механізм інвестування є наступна:

СПД укладає договір із засновником-державним підприємст-вом, яке володіє 50 % плюс однією акцією підприємства-виробника високоліквідної продукції. На підставі зазначеного договору під-приємству необхідно проводити інвестування у виробництво. У зв'язку із цим суб'єкт підприємницької діяльності на умовах фінан-сового лізингу та товарного кредиту передає на державне підпри-ємство "неіснуючу " спеціальну техніку у вигляді інвестицій.

Зазначена техніка, згідно з документами, придбана у суб'єктів підприємницької діяльності, які не звітують і мають ознаки фіктив-ності, та проходить через ряд пов'язаних суб'єктів для маскування факту її фіктивності. При цьому розрахунки проводяться у вексельній формі.

Вказана техніка (відповідно до заводських номерів, згідно з договорами купівлі-продажу) раніше була зареєстрована за держав-ним підприємством та знята з обліку як списана. У подальшому її було відремонтовано, обліковано на державному підприємстві (інших підприємствах) та використано у виробничому процесі. Таким чином, перед підприємством виникає заборгованість за неіснуючі інвестиції.

3. З використанням конвертаційних центрів. Конвертаційні центри є ланкою етапу легалізації злочинних доходів. їх учасники переводять безготівкові кошти в готівку, а також на розрахункові рахунки підприємств з ознаками фіктивності, маскуючи при цьому свою протиправну діяльність легальним бізнесом.

Розрахункові рахунки на підставних фізичних осіб відкри-ваються при допомозі підконтрольних приватних нотаріусів. Підприємства - клієнти конвертаційних центрів – перераховують безготівкові кошти на рахунки СПД з ознаками фіктивності. Використовуючи систему "клієнт-банк" при оперуванні рахунка-ми, кошти можуть переводитися на рахунки фізичних осіб за ніби-то поставлену продукцію (надані послуги, виконані роботи тощо). Для операцій з готівкою широко застосовуються пластикові платіжні картки та банкомати.

Через підприємства - групи прикриття - підтримується зв'я-зок з іноземними банками, в яких відкриваються рахунки підконт-рольних офшорних компаній. Місцем перебування таких банків і представництв компаній часто є країни Балтії.

У ході реалізації матеріалів, спрямованих на встановлення та припинення діяльності конвертаційних центрів, були викриті принципово нові схеми, які дозволяють зменшити фінансові ризи-ки (неможливість блокування та подальшого списання на роз-рахункових рахунках СПД, які входять до складу конвертацій-них центрів, грошових коштів) та зменшити собівартість конвер-тування, а саме:

Конвертаційні фірми за своєю структурою можна розділити на два види:

Розгорнуті (охоплюють повний цикл конвертації), що
мають постійно діючу мережу фіктивних фірм і власні банки (або
відповідні зв'язки з посадовими особами банківських установ, що
дозволяє тісно співпрацювати з ними), декілька офшорних фірм
за кордоном (для розміщення безтоварної іноземної валюти за
межами України для подальшого переведення у готівкову вільно
конвертовану валюту), так звані "вікна" на кордоні (для ввозу
контрабандним шляхом готівкової валюти), велике коло по-
стійних клієнтів, що забезпечується широкою дилерською
мережею в різних регіонах. Для таких фірм незаконна конвертація
є основним способом одержання прибутку.

Цільові (спеціально створюються для здійснення конкрет-них товарних операцій) - використовують для зазначених цілей
незначну кількість фіктивних фірм, у той час, як для відмивання
коштів використовуються конвертаційні фірми з "повним циклом".
ЦІ фірми мають порівняно невеликий обсяг коштів на своїх
рахунках. Основна мета їх діяльності - приховування від сплати податків, а у випадку контрабандного ввозу товарів - митних платежів.

2.2. Схеми, механізми і технології, які застосовуються при відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом.

У ході проведення аналізу виявлення злочинів за ст. 209 КК України встановлені такі основні джерела накопичення брудних грошей:

- зловживання службовим становищем;

- фіктивне підприємництво;

- розкрадання;

- шахрайство;

- службове підроблення;

- порушення акцизного законодавства тощо.

Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, з виявлених злочинів здійсню-валась шляхом:

- використання у фінансово-господарській діяльності;
- доведення посадовими особами підприємств до банкрут-ства з подальшою їх приватизацією на родичів та близьких осіб;

- внесення до статутного фонду підприємств;
-приватизації через купівлю акцій та інших цінних паперів.
З набранням чинності Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", а саме - виключення зі складу предикатних злочинів податкових, сутність протидії відмиванню надходжень, здобутих злочинним шляхом, не змінюється.

При відсутності у складі предикатних злочинів ст. 212 та 207 Кримінального кодексу України, які знаходяться у підслідності органів податкової служби, підрозділами по боротьбі з відмиван-ням доходів, одержаних злочинним шляхом, виявляються злочи-ни, які не мають "податкову" підставу, а саме: