РЕФЕРАТ

на тему: „Послуги фінансових інститутів з антикризового управління

(санація, реструктуризація та проведення банкрутства підприємств)”

ЗМІСТ

стор

Вступ 3

Зародження, розвиток і сучасний стан ринку послуг з антикризового управління 6

Послуги з антикризового управління 11

Санація підприємств 11

Реструктуризація підприємств 19

Банкрутство підприємства боржника 26

Висновки 30

Список використаних джерел 32

Додатки 33

Вступ

Україна протягом останніх кількох років здійснює перехід від планово-розподільчої, командно-адміністративної економіки до суспільства з вільним ринком із соціальним його спрямуванням.

Докорінні зміни засад економічного розвитку країни зумовили прийняття цілої низки нових правових актів, які, незважаючи на певні вади, мають безумовно, прогресивний характер.

Принцип рівності перед законом усіх форм власності набрав реальних обрисів і знайшов своє підтвердження в низці правових норм.

Створення конкурентоспроможного середовища як невід'ємної частини ринкових трансформацій економіки не можна було б уявити без відродженого за часи незалежності України правового інституту банкрутства.

За останні роки виникли підприємства, що не розраховуються зі своїми партнерами, державою та працівниками, ці підприємства стають генераторами ланцюгової реакції неплатежів, що створює негативні тенденції в економіці країни.

До таких підприємств необхідно застосовувати заходи, спрямовані на їхнє фінансово-господарське оздоровлення шляхом санації, реструктуризації, добровільної ліквідації під контролем кредиторів і власника, а також шляхом примусової санації або ліквідації на підставі рішення господарського суду.

Вирішувати ці проблеми покликана система банкрутства, створена в Україні на основі Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції Закону № 784-ХІV (784-14) від 30.06.1999, який набрав чинності з 01.01.2000).

Банкрутство - невід'ємний елемент ринкової економіки і один з головних факторів ринкової конкуренції. Ефективне і цивілізоване застосування механізму банкрутства слугуватиме прискорювачем оздоровлення економіки України.

В основу системи банкрутства покладена передусім нова нормативно-правова база, спрямована не на ліквідацію виробничих потужностей підприємств-боржників, а на їх збереженні, відновлення виробництва, забезпечення робочими місцями працюючого населення, збереження великої кількості платників податків, платоспроможних клієнтів банківської системи.

Реалізація на практиці нової системи банкрутства за рахунок санації як основної процедури забезпечить появу реальних, а отже, і ефективних власників, прискорить усунення від керівництва підприємствами-боржниками осіб, не здатних працювати в умовах ринкової економіки.

Нормативно-правову базу системи банкрутства уніфікована до світового законодавства, водночас вона відповідає ситуації, що склалася на перехідному етапі економіки України.

Послуги з антикризового управління є найтрудомісткішими, бо вони є наслідком помилок в управлінні та недотриманні законодавчих норм та актів у процесі реалізації фінансових програм і проектів.

Аналіз проведення антикризового управління використовується і розглядається з двох аспектів діяльності та стану підприємства, які можуть переходити один у другий:

Крім того, складність і важливість послуг з антикризового управління роз'ясняють три ознаки.

По-перше, вони не стандартні, не типові і мають особливі риси конкретного підприємства та його унікального за характеристиками і терміном кризового стану з безлічі варіантів та обставин історії розвитку.

По-друге, замовляють такі послуги фізичні або юридичні особи: чи то для підприємства; організації; чи то для кредиторів або дебіторів; фізичних осіб; фінансових інститутів; конкурентів; сенаторів або інвесторів і таке інше.

По-третє, ці послуги комплексні і потребують цілої низки послуг різних інститутів (аудиту, оціненая майна, консалтингу) у різні часи і за необхідні терміни. У комплексі цих послуг присутні перша - досудова частина, де ще можливі ініціатива, вибір, пошук і "свобода рішень", і друга - судова, згідно з якою необхідно виконувати відповідно до законів прописаний у термінах і діях примусовий алгоритм. Вигідна робота в першій чи в другій частинах згідно з метою і завданнями є вищою формою професійності у фінансово-економічній діяльності, а мудрість ніколи не потрапляти ні в першу, ні в другу частини цих послуг.

1. Зародження, розвиток і сучасний стан ринку послуг з антикризового управління

У сучасному розумінні криза є однією із стадій історичного циклу розвитку підприємства, подолання якої дає можливість забезпечити подальший розвиток підприємства. Кризові явища в процесі функціонування підприємства є результатом загострення до критичного рівня внутрішніх суперечностей і негативної динаміки кількісних та якісних показників діяльності підприємства, що обумовлює поступову втрату його життєздатності. Кризові явища можуть мати загальні або локальні прояви залежно від того, суперечності якої функціональної підсистеми підприємства потребують свого вирішення. Передумовою запуску механізму кризи є порушення здатності до саморегуляції внаслідок неефективного управління, руйнівного впливу зовнішнього середовища або неможливості внутрішніх сил протидіяти кризовим явищам. Поглиблення кризи відбувається шляхом впливу негативних чинників та (або) ініційованихним чинників другого рівня, що й обумовлює поступову втрату параметрів життєздатності підприємства.

Періодичність виникнення, інтенсивність розвитку та можливості подолання кризи є індивідуальними характеристиками мікроекономічної системи та обумовлюються суттю суперечностей, що формуються під сукупним впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Існує типовий перелік факторів, які підвищують ймовірність виникнення та розвитку кризових явищ. Ці фактори слід назвати факторами потенційної загрози. Набір їх завжди індивідуальний, він залежить від внутрішніх можливостей підприємства протидіяти факторам потенційної загрози. Система кризових факторів не є постійною, вона змінюється в часі залежно від етапу життєвого циклу підприємства та стадії циклу конкурентної переваги. Фактори кризи, як правило, діють у комплексі, що посилює їхній негативний вплив на підприємство. Для організації моніторингу кризових факторів доцільна їх класифікація за такими ознаками, як: місце виникнення, наслідок прояву, ступінь впливу, ступінь взаємообумовленості, час і характер дії.

Зовнішні кризові фактори (загального або регіонального рівня) створюють передумови погіршення