діяльності юридичні особи перереєстровуються в тому самому порядку, що й реєструються. У місячний термін з моменту настання зазначених змін до органів державної реєстрації слід подати документи для перереєстрації з підтвердженням того факту, що оголошення про відповідні зміни опубліковане у друкованих засобах масової інформації.
У разі реорганізації підприємства з приєднанням чи відокремленням певних структурних підрозділів може постати потреба внести зміни й доповнення до установчих документів які також підлягають державній реєстрації. Зміни (доповненя), що вносяться в такі документи, оформляються у вигляді окремих додатків або зазначені документи подаються в новій редакції. У разі зміни складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності мають бути подані документи, оформлені згідно з вимогами законодавства, які засвідчують:
добровільний вихід юридичної чи фізичної особи зі складу засновників (учасників) - подається копія рішення засновника або нотаріально посвідчена заява фізичної особи;
примусове виключення тієї чи іншої особи зі складу засновників (учасників) - рішення уповноваженого на це органу.
Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках, аби запобігти монополізації ринків, така санаційна реорганізація, як злиття, поглинання або приєднання, можлива лише тоді, коли на це є згода Антимонопольного комітету. Тому до складу робочих груп з питань реорганізації можуть входити також представники Антимонопольного комітету України.
Зауважимо, що в Україні монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.
Підприємства, які мають кредиторську заборгованість, можуть бути реорганізовані з дотриманням вимог щодо переведення боргу. Ці вимоги зводяться ось до чого:
переведення (перерахування) боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;
новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, які ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником;
порука та застава третьою особою припиняються з переведенням (перерахуванням) боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника; —
перевідступлення вимоги та переведення боргу, що ґрунтуються на угоді, укладеній у письмовій формі, мають бути здйснені також у письмовій формі.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Положення про порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію при реорганізації акціонерного товариства. Воно регламентує послідовність дій господарського
товариства в разі реорганізації, що відбувається за участю хоча б одного АТ або хоча б одне АТ створюється в результаті реорганізації.
Під час реорганізації АТ слід спиратися на такі головні вимоги, передбачені зазначеним положенням:
3 метою захисту прав акціонерів АТ, яке прийняло рішення про реорганізацію, зобов'язане оцінити та викупити акції акціонерів, які вимагають цього й не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію. Акції мають бути викуплені за ціною, яка узгоджується сторонами, але не нижча за номінальну вартість акцій.
У разі реорганізації товариства та емісії акцій останні не продаються: корпоративні права реорганізованого підприємства обмінюються на корпоративні права підприємства, яке створюється в результаті реорганізації (злиттям, поділом, виокремленням чи перетворенням), або на корпоративні права товариства, в якого збільшується статутний фонд (у разі реорганізації приєднанням).
Сума розмірів статутних фондів усіх підприємств до реорганізації (на момент прийняття рішення про реорганізацію) має дорівнювати загальній сумі розмірів статутних фондів усіх підприємств, які створені (або укрупнені) в результаті реорганізації.
Відкриті акціонерні товариства, які створюються в результаті реорганізації злиттям, поділом, виокремленням чи перетворенням, а також товариства, до яких здійснюється приєднання, зобов'язані зареєструвати інформацію про емісію акцій.
Щоб зареєструвати інформацію про емісію акцій у результаті реорганізації, окрім стандартного набору документів, передбаченого в разі звичайної емісії, слід подати такі документи:
нотаріально посвідчену копію договору про злиття (приєднання, поділ, виокремлення чи перетворення);
рішення вищих органів кожного з підприємств, які беруть участь у реорганізації;
передавальний (роздільний) баланс.
Інформація про емісію акцій АТ, які створені у процесі реорганізації, реєструється до державної реєстрації зазначених товариств як суб'єктів підприємницької діяльності.
Зауважимо, що реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що торкаються інтересів населення певної території, має бути узгоджена з відповідною радою народних депутатів.
2.3. Банкрутство підприємства боржника.
За своєю суттю інституція банкрутства є одним зі способів добору (селекції) суб'єктів господарювання. Саме цим і зумовлена необхідність такої інституції. У ринковій економіці банкрутство підприємств - нормальне явище.
У результаті еволюції законодавства України про банкрутство підприємств до нього дедалі більше вносилося норм, спрямованих не так на ліквідацію боржника, як на його фінансове оздоровлення.
Загалом законодавство про банкрутство має поціновувати три основні функції:—
запобігати непродуктивному використанню активів підприємств;—
реабілітувати підприємства, які опинилися на межі банкрутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову санацію (реорганізацію);—
сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.
Головне у провадженні справи про банкрутство підприємства - якомога повніше задовольнити вимоги кредиторів, пред'явлені до боржника. Цього можна досягти так:—
у процесі ліквідаційної процедури продати майно боржника й розподілити виручені кошти між кредиторами;—
втілити в життя план санації (реорганізації) боржника, що передбачає його збереження.
Господарський суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:—
санаційні;—
реорганізаційні;
—ліквідаційні.
До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував третій метод.
У червні 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набирає чинності з 01.01.2000 року. Цей закон є революційним у сфері банкрутства підприємств. Він дає таке визначення банкрутства: це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлено господарським судом.
Суб'єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому