Дипломна робота

Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні.

Зміст

Вступ

Стабілізація національної економіки - це одна з найголовніших проблем економічної політики України на сучасному етапі розвитку. Її вирішення тісно пов’язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги яких на нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. За цих умов, безперечно, підвищується відповідальність за вибір інвестиційних проектів і, звичайно, зростають вимоги до достовірності методів обгрунтування цього вибору та оцінки їх ефективності.

Колишні методи оцінки капітальних вкладень та нової техніки розроблялись в основному для умов витратної економіки і безоплатної системи кредитування. Виділення капітальних вкладень здійснювалось здебільшого не під реальну, а під розрахункову ефективність, яка переважно була завищеною, а необхідні засоби, навпаки, заниженими.

Актуальним у даний час являється заглиблене теоретичне дослідження щодо визначення доцільності капітальних вкладень в той чи інший сектор економіки. Важливою проблемою виступає теоретичне обгрунтування критеріїв ефективності інвестиційних затрат, взаємозв’язку і взаємозумовленості капітальних вкладень і структурних зрушень в економіці, врахування рівня ризику на етапі вибору найбільш привабливого інвестиційного проекту.

В цій дипломній роботі ставиться за мету аналіз методик оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україні. При цьому, будемо виходити з того, що прийняття інвестиційного рішення неможливо без урахування наступних чинників: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язаний із прийняттям того або іншого рішення й інше.

Особливу увагу приділено спробі побудувати узагальнену методику прийняття рішення при підході до розгляду інвестиційних проектів, а також вдосконаленню оцінки та відбору проектів капіталовкладень.

Робота складається з трьох основних розділів.

В першому розділі приділено увагу до загальних понять інвестицій, їх класифікації, місту капіталовкладень в інвестиційному процесі, особливостям фінансування капіталовкладень за рахунок власних коштів підприємств, а також розглянуто досвід капіталовкладень розвинених країн. Головна увага першого розділу прикута до стану економіки України; особливостям капітальних вкладень на території України; аналізу сучасного стану інвестиційного процесу, як регіонів України, так і України загалом.

Другий розділ має більш практичне значення. Він складається з трьох частин. В першій частині розглядається: фактор ризику, який суттєво впливає на оцінку ефективності інвестиційного проекту, сучасна теорія прийняття рішення в умовах ризику та кількісний аналіз визначення розмірів окремих ризиків. В другій частині показані сучасні методи оцінки при прийнятті управлінських рішень ефективності та доцільності вкладання коштів в інвестиційний проект. В третій частині другого розділу показано загальний підхід при розгляді інвестиційного проекту, від аналізу інвестиційного середовища до аналізу самого інвестиційного проекту.

Третій розділ має чисто практичний характер. Він складається з двох частин. Перша частина приділяє увагу вдосконаленню оцінки і відбору проектів капітальних вкладень та в ній наведено приклад практичного розрахунку на основі запропонованої інтегральної оцінки інвестиційного проекту. В другій частині наведено практичний розрахунок доцільності капіталовкладень на основі умовного прикладу за методами, які розглядалися у другому розділі.

Загалом робота складається з трохи більше ніж 100 сторінок та при її підготовці використовувалося 44 друкованих джерела інформації.

Розділ . Місце капітальних вкладень в інвестиційному процесі

1.1. Поняття інвестицій та їх класифікація

Економічна діяльність суб’єктів господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.

У системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль у справі поновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, отже, і забезпеченні визначених темпів економічного зростання. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

У сучасній зарубіжній літературі термін “інвестування” часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном “капітальні вкладення”. Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів. Разом з тим інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Деякі автори, визначаючи термін “інвестиції”, вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна; немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Саме поняття інвестиції (від лат. investio - одягаю) означає вкладення капіталу в галузі економіки усередині країни і за кордоном. Розрізняють фінансові (купівля цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво, освіту й ін.).

Поняття інвестиційних ресурсів охоплює всі вироблені засоби виробництва, тобто усі види інструмента, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутову сіть, використовувані у виробництві товарів і послуг та доставлянню їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і накопичення цих засобів виробництва називається інвестуванням.

Інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Фактично, по своєму змісту, інвестиції представляють той капітал, за допомогою якого умножається національне багатство. При цьому варто мати на увазі, що термін “капітал” не значить гроші. Правда, менеджери й економісти часто кажуть про “грошовий капітал”, маючи у на увазі гроші, які можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування й інших засобів виробництва. Проте, гроші, як такі, нічого не створюють, а, отже, їх не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал