Для порівняння і вибору інвестиційних проектів існують наступні критерії:

1. Чиста приведена вартість.

Являє собою різницю між приведеною вартістю прогнозованих грошових потоків від проекту в період його здійснення, і початковими інвестиційними витратами.

Ставка дисконтування приймається рівній альтернативним витратам застосування капіталу. Під цим терміном розуміється ставка віддачі, що інвестори могли б одержати від вкладення своїх засобів у кращий з альтернативних варіантів капітальних вкладень, від якого їм прийдеться відмовитися у випадку прийняття даного проекту.

Відповідно до цього критерію, варто приймати ті проекти, у яких чиста приведена вартість має позитивне значення. Є найбільше зробленим критерієм.

2.Внутрішня ставка віддачі.

Являє собою таку ставку дисконтування, при котрій чиста приведена вартість проекту дорівнює нулю.

По цьому критерію варто приймати ті проекти, у яких внутрішня ставка віддачі вище за альтернативні витрати застосування капіталу.

У деяких випадках використання цього критерію може привести до зрадливих результатів, це відбувається, коли:

специфіка проекту така, що спершу створюються позитивні грошові потоки, за яких випливають негативні. У такій ситуації варто приймати ті проекти, у котрих внутрішня ставка віддачі менше, ніж альтернативні витрати застосування капіталу;

грошові потоки змінюють знак більш одного разу, і в результаті проект може мати декілька значень внутрішньої ставки віддачі або зовсім не мати внутрішньої ставки віддачі;

проекти є взаємовиключними. У такій ситуації використання внутрішньої ставки віддачі може приводити до зрадливого ранжирування проектів. Тут варто визначати внутрішню ставку віддачі відносно до різниці об’ємів капіталовкладень і грошових потоків між більш дорогим і більш дешевим проектом;

альтернативні витрати застосування капіталу істотно змінюються в часу.

3.Індекс прибутковості

Являє собою відношення приведеної вартості прогнозного грошового потоку від проекту в період його здійснення, до початкових інвестиційних витрат.

По цьому критерію варто приймати ті, проекти, у яких індекс прибутковості більше одиниці. Застосування його дає ті ж результати, що і застосування критерію чистої приведеної вартості.

Недоліком цього критерію є те, що його значення для різних проектів не можна складати.

4.Середня бухгалтерська рентабельність

Являє собою відношення середнього прогнозного прибутку від проекту за відрахуванням амортизації і податків на середню бухгалтерську вартість капітальних вкладень. Цей показник потім порівнюють із бухгалтерською ставкою рентабельності для фірми в цілому або з деяким зовнішнім еталоном - таким, як середня бухгалтерська ставка віддачі для даної галузі.

Цей критерій страждає із-за серйозних дефектів. По-перше, розглядається лише середня віддача бухгалтерських інвестицій і ігнорується той факт, що гроші, що надходять негайно, мають велику вартість у порівнянні з тими, що надійшли в більш пізні моменти часу. Крім того, середня бухгалтерська рентабельність залежить від бухгалтерського прибутку; вона не грунтується на грошових потоках від проекту.

Фірма, що використовує середню бухгалтерську віддачу, повинна прийняти рішення про те, із чим порівнювати цей показник по даному проекту. Довільний по самій своїй суті характер такого рішення може істотно позначитися на якості результатів оцінки проектів.

5.Термін окупності

Знаходиться шляхом підрахунку числа років, за який сумарний (накопичений) прогнозний грошовий потік стане рівним початковим капітальним вкладенням. Сумарний грошовий потік може визначатися додаванням дисконтованних або не дисконтованних річних грошових потоків (у першому випадку одержуваний на його основі термін окупності має назву "дисконтованного").

Приймаються проекти, у яких термін окупності менше того, що фірма вважає для себе максимально припустимим. Встановлення максимально припустимого терміна неминуче носить суб’єктивний характер, що приводить до помилкових рішень.

V. Оцінка прибутку інвестора

Побудова фінансової моделі й упорядкування бізнес-плану проекту має на меті одержати інформацію, що допоможе переконати інвестора вкласти засоби в даний проект. При цьому необхідно звернути увагу на наступні параметри:

1). Види прибутку

Прибутки від капітальних вкладень можуть бути отримані в декількох формах:

дивіденди (виплачуються власникам акцій);

відсотки (виплачуються кредиторам і тримачам облігацій);

приріст капіталу (у результаті збільшення ринкової вартості цінних паперів).

Для повної оцінки прибутків інвестора варто враховувати усі форми одержуваних їм прибутків від капітальних вкладень.

2). Час одержання прибутків

Оскільки вартість грошей залежить від часу, то зіставлення загальних розмірів прибутків при різних варіантах інвестицій неможливо, не установивши, коли ці прибутки будуть виплачуватися.

3). Необхідна ставка прибутковості

З погляду компанії, що залучає капітал для фінансування проекту, розмір ставки прибутковості являє собою альтернативні витрати застосування капіталу (або просто витрати застосування капіталу). При розрахунку необхідної ставки прибутковості враховуються:

реальна безризикова ставка прибутку;

прогнозний рівень інфляції протягом терміну інвестування;

премія за ризик.

Для всіх цінних паперів, що знаходяться в обігу або тих, що випускаються на ринок, номінальна безризикова ставка однакова. Розмір премії за ризик може змінюватися в залежності від ступеня непевності інвестора щодо майбутніх прибутків.

Розмір премії за ризик пропорційна розміру прийнятих інвестором інвестиційних ризиків. Інвестиційним ризиком називають імовірність понести збитки або упустити вигоду від капітальних вкладень, що піддаються виміру. Премія за ризик - додатковий прибуток, на який розраховує інвестор, що вкладає кошти в ризикові проекти, у порівнянні з проектами, зв’язаними з нульовим ризиком.

Інвестор який розглядає можливості вкладення у певну компанію повинен розглядати загальноприйнятий набір інвестиційних ризиків

а). діловий ризик;

б). фінансовий ризик;

в). ризик ліквідності;

г). ризик обмінного курсу;

д). політичний ризик.

а). Діловий ризик обумовлюється специфікою того виду діяльності, в який залучена компанія.

Кожна компанія підвладна впливу умов, які складаються в її галузі (на її ринку), та відображаються в зниженні попиту або ціни на продукцію, збільшенні витрат, діях конкурентів, прийнятті