і достатність їх є обов’язковими для нормального функціонування економіки кожної країни. В даний час інвестиційна діяльність у країні здійснюється в умовах загальної кризи її економіки, нестабільності соціально-економічного становища в країні. Гіперінфляція, лібералізація цін, дефіцит бюджету, важкий фінансовий стан підприємств і організацій, платіжна криза, безупинне зростання вартості будівництва, дорогий банківський кредит, а також інші кризові явища викликали різке зниження обсягів капітальних вкладень, капітального будівництва і введення виробничих потужностей і об’єктів будівництва, що обумовило спад виробництва необхідної продукції. Одним з заходів для виводу економіки з кризи повинна бути активізація інвестиційної діяльності, для чого необхідно добрати способу для додаткових капітальних вкладень, направити їх на виконання пріоритетних державних програм, забезпечити їх цільове й ефективне використання.
На обсяг капітальних вкладень істотно впливає очікувана норма чистого прибутку. Як відомо, в умовах ринкової економіки прибуток є основним мотивом інвестування. Зі збільшення очікуваної норми чистого прибутку збільшується обсяг капітальних вкладень (рис. 1.1.) [6].
На обсяг капітальних вкладень істотно впливає й ставка позичкового процента, оскільки у процесі інвестування використовується як власний, так і позиковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвестування буде ефективним. Зі збільшенням ставки позичкового процента зменшується обсяг капітальних вкладень, і навпаки (рис. 1.2.) [6].
Очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг капіталовкладень. Чим вищий очікуваний темп інфляції, тим швидше знецінюється очікуваний прибуток після процесу інвестування. Цей фактор має вирішальне значення в разі довгострокового інвестування (рис. .3.) [6].
Комплекс підприємств і установ, продукція чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить інвестиційний комплекс країни. До нього належать:
підприємства будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування;
проектні організації та установи;
фінансові посередники - інвестиційні банки, компанії, фонди;
органи державного управління, що регулюють діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності;
інфраструктура фондового ринку.
Увесь національний доход країни поділяється на фонд споживання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим обсягом капітальних вкладень усіх підприємств за рік. Його частка може становити 20 - 30 % національного доходу. На частку державних коштів за останні роки в Україні припадає лише п’ята частина капітальних вкладень, і можливе подальше її зниження.
За формами відтворення прямі інвестиції (капітальні вкладення) поділяються на такі види:
у нове будівництво - створення нових підприємств (виробництв) на нових місцях за новими проектами;
на розширення виробництва - уведення в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного збільшення обсягів виробництва на діючих об’єктах;
на реконструкцію - обладнання діючих виробництв новою технологією та технікою за новими комплексними проектами;
на технічне переустаткування - для підвищення технічного рівня виробництва за рахунок заміни старого обладнання на нове, продуктивніше.
За складом і характером витрат у прямих інвестиціях (капітальних вкладеннях) можна вирізнити їх технологічну структуру:
будівельні роботи;
монтажні роботи;
машини та обладнання;
проектні роботи.
Період типової реалізації інвестицій поділяється на три частини:
підготовку (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт);
реалізацію - створення нового матеріального об’єкта;
експлуатацію нового виробництва, отримання прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальшу роботу об’єкта.
1.3. Мобілізація коштів на фінансування капітальних вкладень та особливості фінансування капіталовкладень за рахунок власних коштів підприємств і господарських організацій
Капітальні вкладення забезпечуються коштами з різних джерел, основним із який являється національний доход, утворюваний у сфері матеріального виробництва. Поряд із національним доходом джерелом коштів для капітальних вкладень являється фонд відшкодування спожитих коштів праці. Джерелом коштів виступають також кредити іноземних банків і фірм. Кошти з цих джерел направляються на капітальні вкладення по декількох розподільних каналах. Тому в практиці забезпечення капітальних вкладень коштами з’являються різноманітні по характері джерела коштів. До них варто віднести: власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб); позикові фінансові кошти інвесторів (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити); притягнуті фінансові кошти інвесторів (кошти, отримані від реалізації акцій, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; кошти позабюджетних фондів, пожертвування організацій, підприємств і громадян.
Склад коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від того, хто являється інвестором і якою формою власності він володіє. Так, інвесторами державних капітальних вкладень являється органи влади і управління країною, галузями й іншими адміністративно-територіальними утвореннями, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів. Державні підприємства й організації, а також ті, що засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, притягнутими і позиковими коштами.
Окремі громадяни, трудові і селянські господарства забезпечують капітальні затрати за рахунок власних коштів (трудові прибутки, прибутки від коштів, що вкладені в кредитні установи і цінні папери, заощадження) і банківського, а в окремих випадках і державному пільговому кредиті.
Власні кошти підприємств і організацій утворяться відповідно до вимог комерційного розрахунку і складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань і інших коштів. У останні роки зростає питома вага власних коштів у загальному обсязі фінансування капітальних вкладень.
Важливим джерелом фінансування капітальних вкладень стає прибуток від основної діяльності, що являє собою частину чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства й організації. Використання прибутку для цієї цілі створює залежність капітального будівництва на діючих підприємствах від їхньої основної діяльності, оскільки своєчасне і повне фінансування таких вкладень обумовлено виконанням плану прибутку. В даний час державні підприємства й організації роблять відрахування від прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні, на технічне переустаткування виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних