Амортизаційні відрахування - процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для відтворення зношених засобів праці [42]. У масштабі всього народного господарства амортизаційні відрахування виступають як джерело коштів для простого відтворення основних фондів. Окремі підприємства й організації можуть використовувати ці відрахування для розширеного відтворення своїх основних фондів. Це обумовлено розходженням у відшкодуванні основних фондів по вартості й у натуральній формі, оскільки кошти праці зношуються поступово, а відновляються в натуральній формі одночасно, через певний відносно тривалий період часу.

Перехід до ринкових відносин вимагає корінної зміни амортизаційної політики. На сучасному етапі технічного прогресу норми амортизаційних відрахувань повинні відповідати темпам фізичного і морального зносу, активно забезпечувати прискорення відновлення і заміни застарілих машин, устаткування і транспортних засобів. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової (початкової, відбудовної) вартості основних фондів. З 1991 р. діють єдині норми відрахувань тільки на повне відновлення основних фондів. Вони обов’язкові для застосування всіма підприємствами й організаціями, незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності. Нарахування амортизації на активну частину основних фондів має ряд особливостей. Так, якщо основні фонди використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів і устаткування, розширення експорту, то може застосовуватися прискорена амортизація цих фондів. Вона забезпечує повне перенесення вартості основних фондів на витрати виробництва й обертання за більш короткі строки, чим це передбачено діючими нормами амортизаційних відрахувань. Прискорена амортизація повинна сприяти інтенсивному відновленню основних виробничих фондів. Амортизаційні відрахування на повне відновлення машин, устаткування і транспортних засобів повинні відбуватися протягом нормативного терміну їхньої служби або терміну, за який вартість цих фондів цілком перенесена на затрати виробництва й обороту.

При списанні основних фондів до повного перенесення їхньої вартості на затрати виробництва й обороту недонараховані амортизаційні відрахування компенсуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства й організації.

Для створення економічних умов скорочення затрат на капітальний ремонт фізично зношених машин, устаткування і транспортних засобів докорінно змінена практика фінансового забезпечення затрат на цю мету. Оскільки норми амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт основних виробничих фондів не встановлюються, ті підприємства й організації незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості і форм власності включають затрати на капітальний і інші види ремонту цих фондів у собівартість продукції (робіт, послуг). Щоб забезпечити рівномірність такого включення, підприємства й організації мають право створювати ремонтний фонд (резерв).

До інших власних коштів підприємств і організацій для капітальних вкладень відносяться кошти, що мобілізуються в ході будівництва в результаті реалізації зайвих і непотрібних матеріалів і устаткування, використання раніше оплачених матеріальних цінностей і насамперед устаткування, а також ліквідації дебіторської заборгованості, що відноситься до капітальних вкладень. Це джерело називається мобілізацією внутрішніх ресурсів у будівництві.

Бюджетні асигнування мають високу питому вагу серед джерел фінансування державних капітальних вкладень. Вони являється основним джерелом фінансування капітальних вкладень у невиробничу сферу. Поряд із цим бюджетні асигнування використовуються при будівництві об’єктів виробничого призначення, що мають, як правило, важливе народногосподарське значення. У останні роки спостерігається поступовий перехід від безповоротного бюджетного фінансування капітальних вкладень на комерційне кредитування за рахунок коштів державного бюджету.

Джерелом коштів на капітальні вкладення може бути довгостроковий кредит як банківський, так і державний. Кредит дається, як правило, тим інвесторам, у котрих немає або недостатньо власних коштів у усіх випадках технічного переозброєння, реконструкції і розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруд.

Питома вага довгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладень порівняно малий. Перехід до ринку і розвиток ринкових відносин у народному господарстві країни повинні створити умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва.

Джерелом коштів для капітальних вкладень виступають і різноманітні фонди, створення яких дозволено в останні роки (Чорнобильський, інноваційний, сприяння конверсії).

Всі кошти, виділені на капітальні вкладення, концентруються в банках, що являється обов’язковою умовою забезпечення безупинного і цільового фінансування затрат. У умовах розвитки ринкових відносин і при комплексному обслуговуванні одною установою банку підприємства й організації бережуть свої власні кошти, призначені на капітальні вкладення, як правило, на своїх розрахункових рахунках. У цих умовах виділені на капітальні вкладення кошти не повинні відокремлюватися від інших коштів підприємства й організації, як це було до банківської реформи 1987 р. Це створює їм умови для оперативного маневрування власними коштами. На прохання підприємств і організацій на договірних засадах за окрему плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для урахування власних коштів і їхній використання на капітальні вкладення. Це має сенс у випадках, коли інвестор здійснює значний об’єм капітальних вкладень і є необхідність у точному врахуванні коштів на цю мету.

Відокремлення власних коштів інвесторів, виділених на капітальні вкладення, на окремих рахунках здійснюється при змішаному фінансуванні, коли поряд із бюджетними асигнуваннями використовуються його власні кошти. Перерахування власних коштів підприємств і організацій на окремі рахунки в зазначених вище випадках, його розміри і терміни не повинні створювати фінансову напругу для них, а строки повинні бути пристосовані до проведення розрахунків за виконані роботи, зроблені послуги.

Кошти бюджетів і