така:
Таблиця 4. Питома вага національних валют
Долар США 70,5 65,0 56,2
Фунт стерлінгів 2,3 3,0 3,8
Німецька марка 12,3 15,2 17,3
Французький франк 1,0 0,9 3,6
Швейцарський франк 2,7 2,3 1,4
Голландський гульден 1,1 16,6 1,2
Японська йєна 4,7 8,0 9,9
Невизначені 5,4 4,6 6,7
(решта) валюти
ЕКЮ … … 7,1
Міжнародні валютно – кредитні відносини складають сферу обміну в системі світового господарства. Вони є завершальною стадією у процесі руху, переміщення різноманітних ресурсів між суб’єктами світогосподарських зв’язків, що виражається в такій інтегральній категорії, як платіжний баланс держави. Водночас вони характеризуються відносною самостійністю і розвиваються відповідно до власних законів та закономірностей справляючи істотний зворотній вплив на виробничо – інвестиційну та науково – технічну (технологічну) сферу світового господарства, на всю економіку й систему міжнародних економічних і політичних відносин.
Наприклад, коливання валютних курсів впливає на умови конкуренції й світові ціни товарів та послуг, рух капіталів та робочої сили між країнами та регіонами.
Міжнародні валютно – кредитні відносини (МВКВ) виникають у процесі функціонування грошей у міжнародному економічному обороті. Вони обслуговують обмін товарами, товарами, послугами, капіталами робочою силою, туристами тощо.
Таким чином, головна функція міжнародної валютної політики системи – ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці.
Характер функціонування міжнародної валютно – кредитної системи та ступінь її усталеності залежать від відповідності цієї системи та відносин, що в ній складаються, реальним потребам світового господарства, розстановці сил і співвідношенню інтересів головних економічних суб’єктів світу. У зв’язку з цим міжнародна валютна - кредитна система повинна відповідати таким головним вимогам:
забезпечувати міжнародний обмін достатнім обсягом платіжно – розрахунковим і кредитних засобів, що користуються довір’ям учасників валютно – кредитних відносин;
мати певний запас міцності для стійкого функціонування в умовах перманентних структурних перебудов у різних частинах світового господарства, що відбувається хворобливо й часто дезорганізують зовнішньо економічний товарооборот протягом певного періоду (СНД, колишнє СФРЮ та ін.) бути достатньо еластичною для того, щоб гнучко пристосуватися до внутрішніх і зовнішніх факторів функціонування міжнародних економічних відносин;
сприяти збалансованості, гармонізації економічних інтересів суб’єктів світогосподарських зв’язків усіх структурних рівнів, починаючи від фірми і закінчуючи великими інтеграційними об’єднаннями типу ЕС. Поглиблення МПП, глобалізація світогосподарських зв’язків детермінують необхідність лібералізації МВКВ та поступової уніфікації національних валютно – кредитних систем.
3. Шляхи стабілізації національної валюти України
3.1. Інфляція – основний показник нестабільності валюти
На стабільність національної валюти надзвичайно сильно впливає інфляція.
Iнфляцiя має рiзнi ступені тяжкості. Згідно з цим економічна наука видiляє такі три її види: помірна Iнфляцiя, галопуюча Iнфляцiя i гiперiнфляцiя.
Помірна Iнфляцiя. Помірна Iнфляцiя характеризується повільним зростанням цін. При цьому щорічний темп iнфляцii вимiрюється як правило однозначним числом. Помірна Iнфляцiя с типовою сьогодні для бiльшостi економічно розвинутих країн.
Галопуюча Iнфляцiя. Iнфляцiя, що вимірюється двозначними чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рік.
Гiперiнфляцiя. Цей різновид iнфляцii має місце, коли ціни зростають на тисячу, мільйон чи мільярд процентів за рік. Аналіз виявляє декілька характерних рис гiперiнфляцiї. По-перше, реальний попит на гроші, вимірюваний як відношення запасу грошей до рівня цін, падає дуже різко. По-друге, вiдноснi ціни стають дуже нестабільними. За нормальних умов зарплата робітника майже не змінюється (менш ніж на 1% в місяць). В умовах гiперiнфляцiї реальна заробітна плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного місяця. Дуже відчутним є вплив гiперiнфляцiї на розподіл багатства. Знецінення грошей руйнує заощадження населення, підриваючи економічну свободу суспільства. Ці iнтенсивнi коливання у відносних цінах i реальній зарплаті, збіднення населення ілюструють головну втрату від iнфляцii. На щастя, гiперiнфляцiя трапляється досить рідко. Вона мас місце переважно під час війн чи в періоди, що йдуть за війнами i революціями. Гiперiнфляцiя сучасного періоду характерна для країн, що здійснювали революційний перехід від соцiалiзму до ринкової економіки; в Польщi ціни зростали більш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.
Експансiонiстська фіскальна політика держави досить часто стає генератором iнфляцii. Припустимо, що економічна система знаходиться у стані рівноваги й експерти розраховують на таку стабiльнiсть у майбутньому.
Але, виходячи із політичних міркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборів, уряд, щоб догодити виборцям, вирішує збільшити виплати з державного бюджету, знизити податки й негайно розпочати реалiзацiя проектів для створення нових робочих місць. Зрозуміло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробіття, досягнуте адмiнiтсрацiєю президента, зробить неабиякий вплив на результати виборів. Отже, складається проект нереально розширеного державного бюджету на рік виборів. Як тільки ці плани почнуть реалізовуватись, економічна система вийде із стану рівноваги. Дійсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробіття скоротиться, а підвищення рівня цін при цьому буде незначне.
Але, вже у наступному році зарплата, ціни на ресурси й фактори виробництва почнуть інтенсивно зростати. По мiрi того, як фірми будуть пристосовувати свої очікування до нових умов, зростуть не тільки ціни на товари та послуги, але й відбудеться скорочення обсягів виробництва, супроводжуване зростанням безробіття.
Один з можливих варiантiв реакції уряду на інтенсивне підвищення цін полягає у припиненні стимулювання економічного зростання. Тоді Iнфляцiя буде припинена, але обсяг виробництва знову зменшиться до природного рівня, а норма безробіття зросте до свого природного значення. Інша альтернатива полягає у продовженні експансiонiстської податково-бюджетної політики. В такому разі протягом деякого часу буде можливо підтримувати реальний обсяг виробництва