Чим би не була спровокована Iнфляцiя, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується його дефіцитом.

Крім бюджетного дефіциту Iнфляцiя обов’язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цін й, звідси, порушенням господарчих зв’язків, гонкою цін між окремими галузями економіки й хвильоподiбним поширенням зростання цін по районах держави й галузям.

У стані iнфляцiйної нестабiльностi орiєнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повільним періодом стабiлiзацiї i оздоровлення економіки. Про це свідчить досвід розвитку капiталiстичних країн часів вiльної конкуренції.

Як бачимо, Iнфляцiя є дуже небезпечною для економіки, порушуючи макроекономічну стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки. Проте ключовий момент сучасної iнфляцii полягає в тому, що вона розвивається як iнерцiйна, i зупинити її надзвичайно важко. Тобто Iнфляцiя мас властивість залишатися стабільною, поки економічна ситуація не змусить її підвищитись або впасти.

Розглянемо рис. 1:

P мал.3

AS1

P1=1,14P AS

P1

P AD1

AD

0 Q

Припустимо, що, розраховуючи на зростання рівня цін в майбутньому на 14% щороку, підприємства орієнтуються на вiдповiдне збільшення середніх витрат, i передбачливо пiдiймають ціни на власну продукцію. Це зміщує криву сукупної пропозиції від AD до AD1 на 14% щороку. Якщо уряд продовжуватиме збільшувати грошову масу, то крива сукупного попиту буде рухатись вгору таким самим темпом до AS1. Макроекономічна рівновага переміщуватиметься з точки Е в Е1. Ціни будуть зростати, а реальний обсяг виробництва залишиться на тому ж рiвнi. Отже перетин кривих AD i AS кожного року буде на 14% вище за попередній. Ціни зростатимуть на 14% з року в рік: iнерцiйна Iнфляцiя становитиме 14% на рік.

Iнерцiя в очiкуваннi iнфляцiйних процесів є головною причиною iнфляцii, що супроводжується спадом виробництва. Вона продовжує “тягнути” вгору криву сукупної пропозиції навіть після обмежуючих заходів з боку уряду. В умовах, якщо замовлені виробниками більш високі ціни на продукцію не супроводжуються вiдповiдними заходами уряду по збільшенню грошової маси, загострюється процес стагфляції. Крім того, зростання цін зменшує наявну реальну грошову масу, що веде до скорочення сукупного попиту. Проте підприємства, як i раніше, очікуючи підвищення цін, пiднiмуть сукупну пропозицію від AS до AS1.Паралельно з зростанням цін буде йти спад виробництва.

3.2. Антиінфляційна політика уряду України як основний метод зміцнення національної валюти України.

Найбільш істотним негативним явищем в економiцi України на етапі її ринкового реформування виявилася Iнфляцiя.

Період 1992-1994 рр. характеризується надзвичайно високим рівнем iнфляцii, навальним зростанням цін, послабленням контролю за фінансово-господарською дiяльнiстю підприємств.

За даними Світового банку, рівень iнфляцii в Україні в другій половині 1993 р. був найвищим у свiтi. Якщо в 1992 р. її рiвень зрiс у 21 раз, то за 1993 р. - у 103 рази. I хоча в 1994 р. рiвень iнфляцiї дещо знизився, однак сталося це не в результатi проведення комплексних реформ i якiсних змiн у системi державних фiнансiв та запровадження цiновоi лiбералiзацiї, а через вiдстрочення бюджетних виплат i небувале зростання заборгованостi бюджету.

До числа iнфляцiйних факторiв, що мали мiсце протягом останнiх рокiв, належать:

а) надвисоке пiдняття цiн на енергоносiї та основнi види сировини й матерiалiв;

б) збiльшення наявної грошової маси за рахунок додаткової емiсiї грошей;

г) зростання безготiвкового обiгу як наслiдок кредитування низькорентабельних та збиткових пiдприємств;

д) монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiї бiльшостi видiв промислового виробництва, що веде до диктатного пiдвищення цiн виробниками, оскiльки споживачi позбавленi вибору i вiдсутнiй стримуючий контроль за цiнами.

Спочатку нашiй економiцi була властива iнфляцiя витрат, оскiльки випереджаючими темпами зростали цiни енергоносiїв й первинної сировини, й кожна наступна хвиля пiдвищення цiн починалася з палива та сировини. Перiодичне випереджаюче пiдвищення цiн на енергоносiї було iмпульсом для загального зростання цiн й iнфляцiї.

Пiдвищення пiдприємствами цiн на власну продукцiю, з метою покриття зростаючих витрат, дало поштовх до подальшого розвитку iнфляцiйних процесiв. При цьому типi iнфляцiї зростання грошової маси є наслiдком пiдвищення цiн. Незважаючи на дедалi зростаючу грошову емiсiю, виникла нестача оборотних засобiв пiдприємств для розрахункiв з своїми постачальниками (криза неплатежiв) i для видачi зарплати. В результатi склалася типова iнфляцiйна спiраль: зростання цiн веде до збiльшення витрат (i в тому числi-зарплати), яке вимагає збiльшення грошової маси, а останнє, в свою чергу, веде до нового витка зростання цiн. Таким чином iнфляцiя в Українi являє собою поєднання iнфляцiї попиту та iнфляцiї витрат, що значно ускладнює здiйснення антиiнфляцiйної полiтики.

До листопада 2007 року рiвень цiн порiвняно з груднем 2004 року зрiс в Украiнi у 37 тисяч разiв. Водночас з зростанням цiн вiдбувалося падiння валютного(долларового) курсу української гривні. (рис.2)

Рис. 2. Динаміка iнфляцii у 2004-2007 рр.

( квартал до кварталу, %)

90

60

30

0

2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11

2004 2005 2006 2007

Данi графiка свiдчать про те, як мiсяць у