Галицько-волинська держава по-справжньому розквітла, коли ці землі дістав у 1050 р. князь Ростислав, син Володимира Ярославовича, а внук Ярослава Мудрого, правнук Володимира Великого.

Фінанси України часів Галицько-волинської держави суттєво не відрізня-лися від фінансів України Київської доби, бо це була також княжа держава.

Основним доходом держави була данина натурою — хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою тощо, а також грошима. Як і київські князі, князі галицькі накладали на населення різні податки. Якщо населення чимось провинилося, податки збільшувалися. Так само, як і Ольга — велика княги-ня київська — збільшила данину древлянам за вбивство її мужа Ігоря, при-значала завойованим племенам різні "уроки", так і Мстислав Данилович по-карав новим податком міщан Берестя за бунт, встановлював ловче тощо. За виконання повинностей тут також відповідали різні княжі агенти: городни-ки, мостові, митники, вирники, метальники. Податки і повинності встанов-лювалися окремими розпорядниками князя.

Державними доходами в Галицько-волинській Українській державі роз-поряджався князь. Тоді ще не було поділу скарбу на державний і приватний (княжий). Основними видатками у князівстві були видатки на утримання дружини князя, на будівництво культових споруд, мостів, доріг, а також зам-ків, на ведення війн тощо.

Занепад державних фінансів України княжої доби почався з 1349 р., тоб-то з часу, коли польський король Казимир Великий завоював Галичину, частину Волині і Україна почала втрачати свою самостійність, а разом з нею і свої державні фінанси.

В пізніші історичні періоди були злети і падіння в історії розвитку України як держави, що підготувало своєрідний плацдарм для найголовніших історичних подій нашого часу – виборення незалежності України в 1991 році.

Виборення незалежності стало могутнім політичним фактором введення і становлення національної валюти.

Крім низки позитивних факторів (історичні, суспільно-політичні фактори, реформування української економіки та інші), на становлення національної валюти впливали негативні фактори, а саме: фінансова нестабільність в країні, слабкість фінансової системи, банківської системи, складність здійснення бюджетної політики.

В наш час потрібно здійснити низку заходів, щоб перетворити негативні фактори на позитивні. Тоді не буде ні загрози функціонуванню національної валюти, ні загрози національній економічній безпеці. Якими мають бути ці заходи стане ясно з подальшого викладу тексту.

На становлення національної валюти великий вплив має діяльність української міжбанківської валютної біржі.

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) була ство-рена 8 липня 1993 p. відповідно до постанови Правління На-ціонального банку України "Про Українську міжбанківську валютну біржу". Головною метою діяльності Біржі було ви-значено необхідність упорядкування операцій з купівлі-про-дажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо політики курсоутворення. Спочатку Біржа функціонувала при НБУ, а потім була зареєстрована як за-крите акціонерне товариство, засновниками якого стали 40 комерційних банків України з часткою кожного 2,5%. У та-кому статусі Біржа здійснює свою діяльність і донині. В робо-чих органах Біржі задіяно 31 банк. Членами Біржі є 106 ко-мерційних банків та інвестиційних компаній. На Біржі діють З секції: валютна, фондова та термінових контрактів.

З листопада 1993 p. після запровадження фіксованого кур-су гривні торги валютою на УМВБ було припинено. Її продаж за офіційним курсом залежно від першочергових потреб дер-жави проводив тимчасово створений Тендерний комітет. Однак політика фіксованого курсу призвела лише до загострення валютних проблем. Зі скасуванням фіксованого курсу гривні і переходом до політики регульованого курсу УМВБ частково поновила роботу. З 11 березня 1994 p. було започатковано аукціони з продажу американського долара, а з квітня — німецької марки і російського рубля. Аукціони проводилися до кінця вересня 1994 p. УМВБ разом з Кримською міжбанківською валютною біржею утворює біржовий валютний ри-нок України.

Однак аукціонна форма торгів виявилася неефективною, оскільки не відповідала існуючим умовам валютного регу-лювання. Тому з жовтня 1994 p. УМВБ цілковито поновила свою діяльність і стала працювати у режимі, що діяв до припинення торгів.

Угоди з купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій формі на внутрішньому ринку України спочатку укладалися тільки на біржовому ринку. Проте з розвитком банківської системи і лібералізацією валютної торгівлі з початку 1995 p. з'явився ще один сегмент валютного ринку — міжбанківський ринок, де угоди укладаються безпосередньо між банками, упов-новаженими здійснювати валютні операції.

За останні роки співвідношення між біржовим та позабіржовим оборотом суттєво змінилося на користь останнього. Якщо в 1993—1994 роках торгівля безготівковою валютою здійснювалася тільки на УМВБ, то в 1995 p. частка біржового ринку становила лише 38,9%, в 1997 p. — 8,3, а в 1998 p. — 14,1%. Відповідно частка міжбанківського ринку зросла з 24,1% в 1995 p. до 57% у 1998 p. При цьому частка торгівлі готівковою валютою в 1998 p. становила 18,2%. Проте з огля-ду на світову практику така ситуація є цілком закономірною, і біржовий ринок залишається в майбутньому головним еле-ментом валютного ринку.

До 1993 p. торгівля здійснювалася тільки двома валюта-ми — доларами США та білоруськими рублями. З 1993 p. роз-почалися торги російськими рублями та німецькою маркою, а з 1995 p. — французькими франками, англійськими фунтами стерлінгів та італійськими лірами. Динаміку і структуру обо-роту на валютному ринку України наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Обсяги операцій на валютному ринку України з доларами США, німецькими марками та російськими рублями у 1996—2007 роках*/

Сегменти валютного ринку | 1996 p. | 2000 p. | 2007 p.

ринку | Сума | Частка в загальному обсязі, % | Сума