ВСТУП

Система бухгалтерського обліку, яка існувала до недавнього часу в нашій країні, була створена зусиллями багатьох поколінь вчених і практиків. Не можна сказати, що вона цілком себе виправдала, але на час свого існування вона досить непогано виконувала поставлені перед нею завдання.

Проте в даний час у залежності від організаційно-правової форми власності на території України діють різноманітні види підприємств, що з'явилися в процесі переходу економіки нашої країни до ринкових відносин. Тому виникла необхідність адаптувати бухгалтерський облік і звітність до вимог перехідного періоду і міжнародної інтеграції української економіки. Такого роду необхідність призвела до перетворення всього обліку в більш оперативну, необтяжену громіздкими регістрами, інформаційно-управлінську і доступну в застосуванні систему.

Істотним змінам піддаються теоретичні і методологічні основи теорії бухгалтерського обліку, як-от: зміст і визначення предмета бухгалтерського обліку, його об'єкти, основні задачі, вимоги і принципи.

У таких умовах вивчення правил, принципів та закономірностей бухгалтерського обліку уявляється надзвичайно важливим. І, природно, на перше місце виходить категорія, без якої принципово неможливо здійснювати будь-яку господарську діяльність - активи.

У даній роботі приділено увагу становленню та розвитку поняття активів у світовій бухгалтерській практиці. Розглянуто основні напрями класифікації господарських засобів підприємства - за характером участі у господарському процесі, за формами функціонування, за функціональною роллю у процесі відтворення та за ступенем ліквідності. Також викладено сучасну концепцію економічної сутності активів згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ

1.1 Визначення і види фінансових активів

Активи підприємства — власність юридичної особи (підприємства), що має грошову вартість. Це:*

власність юридичної особи і притягнуті засоби;*

цінні папери;*

товарно-матеріальні цінності;*

основні засоби;*

фінансові інвестиції, вкладені в господарство інших суб'єктів;*

власні патенти;*

винаходи;*

«ноу-хау»;*

права користування землею і природними ресурсами;*

будь-яка інша власність, суб'єкта, що хазяює, (підприємство, фірма, компанія і т. п), що може використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Розрізняють активи матеріальні й активи нематеріальні, а також активи фінансові.

Крім того, активи бувають

? короткострокові — наявні і передбачувані перевести в наявні, а також, які можна чи продати використовувати протягом одного чи року оперативного виробничо-збутового циклу, якщо його тривалість більш року;

? довгострокові — не передбачувані перетворити в наявні, продати чи використовувати протягом року чи оперативного циклу;

? оперативні — довгострокові активи, використовувані в процесі виробництва, такі, як земля, будинки, устаткування й інші основні фонди;

? ліквідні — легко реалізовані засоби (короткострокові державні цінні папери, акції й облігації великих компаній, поточні рахунки, готівка), що не приносять доходу у вигляді відсотків і які дозволяють їхнім власникам робити платежі за своїми обов'язками

Фінансові активи є специфічними неречовими активами, які являють собою законні вимоги власників цих активів на отримання певного, як правило, грошового доходу в майбутньому. За допомогою фінансових активів здійснюється передавання фінансових ресурсів від тих, хто має їх надлишок, тобто від інвесторів, до тих, хто потребує інвестицій. Ціна на будь-який фінансовий актив встановлюється на рівні, що характеризує зрівноваження попиту й пропозиції на цей актив.

Тих, хто від свого імені випускає (емітує) фінансові активи і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску, називають емітентами фінансових активів. Власників фінансових активів називають інвесторами. Емітентами та власниками фінансових активів виступають суб'єкти фінансового ринку: держава в особі центральних, місцевих органів влади та управління, юридичні особи і рідше фізичні особи. При цьому емітентами одних активів можуть бути тільки певні, визначені законом суб'єкти ринку, емітентом інших фінансових активів може виступати досить широке коло суб'єктів ринку. Наприклад, емітентами облігацій можуть виступати як держава, так і широке коло юридичних осіб, емітентом акцій може бути лише акціонерне товариство. Той чи інший суб'єкт фінансового ринку може виступати одночасно емітентом одних фінансових активів і власником інших. Так, комерційний банк, що емітував і розмістив на ринку власні акції, стає інвестором, придбавши облігації внутрішньої державної позики.

Стосовно зобов'язань емітентів щодо задоволення фінансових вимог інвесторів, то вважається, що найбільш надійним емітентом є держава, оскільки завжди може виконати свої фінансові зобов'язання перед інвесторами, навіть у випадках, коли результатом такого виконання буде підвищення рівня інфляції або інші негативні явища в економіці країни.

Існує дві основні категорії фінансових інструментів, які суттєво відрізняються надійністю щодо отримання доходу — інструменти позики (облігації, векселі, казначейські зобов'язання тощо) та інструменти власності (акції) (рис. 2.1).

Інструменти власності є безстроковими інструментами і засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (акціонерного товариства), тобто характеризують відносини співввласності між даним інвестором та іншими учасниками акціонерного товариства; дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, право на частку майна товариства при його ліквідації.

Рис. 1.1 Класифікація фінансових інструментів

Характерною рисою інструментів позики є те, що вони відображають відносини позики між емітентом та інвестором і, як правило, пов'язані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові позику. Крім того, вони характеризуються визначеним терміном обігу. До інструментів позики належать як кредитні інструменти, так і боргові цінні папери — облігації, векселі, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати тощо.

Зобов'язання за інструментами позики виконуються емітентом у першу чергу, а після цього, якщо є можливість, виконуються зобов'язання за інструментами власності.

Під похідними інструментами, або деривативами, розуміють ті фінансові інструменти, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладені в їх основу і називаються базовими активами. Базовими активами можуть бути цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, товарні