Стабілізувати цей процес шляхом обмеження емісії чи грошей контролю над банківськими активами не удалося в силу того, що стагфляція спричинила за собою зростання безробіття (до 12% працездатного населення). Для реалізації соціальних програм були потрібні значні державні ресурси, що вишукувалися за рахунок зростання державного боргу і частково за рахунок нової емісії. Ситуація загострювалася тим, що маса підприємств виявилася неготовою до роботи в умовах постійної високої інфляції і, відповідно, вимагала зростаючих бюджетних асигнувань. У більшій мері цим страждали підприємства держсектору. У той же час припинення їхнього фінансування означало загострення проблеми безробіття.

У сформованій ситуації збільшення кількості грошей у обігу для стимуляції темпів економічного зростання означало б посилення і так вийшло з-під контролю інфляції. Тому з кризи випливало виходити поетапно, починаючи з твердої фінансової політики. Першочерговою антикризовою мірою було скорочення кількості грошей у обігу і підняття ефективності роботи підприємств шляхом максимально можливого позбавлення їхньої державної підтримки. Причому, незважаючи на офіційне відмовлення від кейнсіанства, на першому етапі поряд з іншими мірами активно використовувалося державне регулювання величини ставки позичкового відсотка. Фрідмен, як відомо, не допускав використання цього заходу.

Влітку 1979 р. Федеральна резервна система США різко збільшила базову процентну ставку, що призвело до підйому курсу долара. Паралельно федеральний уряд значно скоротив податкові ставки. У результаті платіжний баланс США став різко погіршуватися, державний борг зростати, однак капітали з усього світу, включаючи країни, що розвиваються, почали потрапляти в США. Різке зменшення податкових ставок, згортання соціальних програм, інших державних витрат скоротили централізований перерозподіл доходів. Економічний спад, що почався в повній відповідності з моделлю Фрідмена в 1980 р., змінився наприкінці 1982 р. підйомом економіки. На другому етапі економічної реформи контроль над рівнем позичкового відсотка з боку держави був ослаблений.

При здійсненні твердих антиінфляційних заходів звичайно зростає безробіття і відбувається тимчасове зниження реальних доходів населення. Однак змушена стимуляція зростання ефективності виробництва повинна була призвести до виділення найбільш сильних, конкурентноздатних підприємців не тільки в рамках державних кордонів, але і на світовому ринку. Слабкі фірми, що не зуміли адаптуватися, повинні були розоритися. В остаточному підсумку передбачуваний економічний підйом повинний був сприяти зниженню масового безробіття, що в цілому і вийшло.

Рецепти монетаризму були широко випробувані й у країнах "третього світу". Однак зробити який-небудь однозначний висновок про їхню застосовність до відсталої економіки представляється скрутним. Так, з лідерів нових індустріальних країн такі держави, як Гонконг і Південна Корея дотримують принципово різних поглядів на ступінь контролю економічних процесів національними урядами. Південнокорейська держава використовує досить строгі методи контролю над внутрішньою і зовнішньою економічною діяльністю. У Гонконгові подібний контроль практично відсутній. І проте темпи розвитку цих країн за останні 20 років є одними з найвищих у світі. У той же час, існує багато держав, максимально лібералізовавших економічну політику і труднощів, що зустріли на цьому шляху. Не можна забувати висловлення Фрідмена про те, що принцип свободи підприємництва служить необхідною, але далеко не достатньою умовою економічного прогресу.

Поява в 50-х роках праць Фрідмена економічною наукою в цілому було зустрінута негативно. Кейнсіанство не допускало думки про можливість повернення до економіки, заснованої на вільній конкуренції.

Негативно відносилася до поглядів Фрідмена радянська економічна наука. Так, колектив авторів, що підготував фундаментальну монографію по сучасній політичній економії, зробив висновок, що практичне застосування ідей Фрідмена привело до серйозної дефляційної кризи, що загострила соціально-економічні проблеми США.

Англійський економіст Пітер Браунінг вважає, що Фрідмену так само, як і Кейнсу, не повезло на учнів. На його думку, економічна теорія Кейнса і теорія Фрідмена дуже близькі між собою, тому що приходять до однакових висновків, хоча і різних шляхах. П. Браунінг пише: “Спостерігаючи з узвишшя битву кейнсіанців і прихильників Фрідмена, крізь дим можна було б розрізнити фігури їхніх вождів, аж ніяк не ведучих у бій свої армії, а спина до спини протиборствуючих зі своїми послідовниками”.

Така впевненість базується на тому, що практичне втілення, як традиційного кейнсіанства, так і монетаризму не цілком відповідало поглядам їхніх авторів. Приміром, уряд Великобританії, ставлячи задачу знищити інфляцію начебто б за рецептами монетаризму, у два рази підняв ставку податку на знову створену вартість. Цей податок швидко перенісся на роздрібні ціни, і темпи інфляції різко зросли.

Розглядаючи теорію Фрідмена, можна знайти масу нестиковок чи суперечливих моментів. Наприклад, сумнівне представлення про інфляцію як винятковий феномен грошового господарства поза яким-небудь зв'язком з виробництвом чи величиною витрат при виробництві товарів. Цікава в цьому випадку позиція самого Фрідмена, що вважає, що єдиним способом перевірки економічної теорії є тотожність ходу подій їхньому пророкуванню. Як би там ні було, але проблема інфляції була вирішена, ефективність економіки різко зросла. Тому економічна теорія Фрідмена користується такою популярністю в усьому світі.

4 Напрямки використання основних положень монетаризму в Україні

Українсько чи американської математики і фізики не існує. Але в економічній науці, яка вивчає “життєдіяльність суспільства, пов‘язану з виробництвом і використанням матеріальних благ” (А. Маршалл), поряд з загально цивілізаційним базисом неодмінно досліджуються особливості і відхилення, пофарбовані в національні кольори. Природно, економічні процеси взаємодіють з історичним досвідом і традиціями, географією і національною психологією, політичною і соціальною специфікою. Влада всіх цих обставин стає зовсім очевидної в періоди переломів, радикальних перетворень.

У цьому зв’язку