План

1. Відкриття антибіотиків.

2. Відкриття хіміотерапевтичних засобів.

Література.

Застосування антимікробних хіміопрепаратів має майже вікову історію розвитку. Переважна більшість спеціалістів у галузі історії медицини пов’язують появу цього нового напряму лікування з іменем Пауля Ерліха (1854–1915) та створенням у його лабораторії нового препарату з ряду арсенобензолів — сальварсану (або “606”) для лікування спірохетозів. Запатентований у 1907 році П. Ерліхом та А. Бергеймом сальварсан продемонстрував небувалу на той час ефективність у лікуванні сифілісу, а також виявив активність при зворотному тифі та фрамбезії. Так вперше в клініці з’явився високо селективний хіміотерапевтичний антимікробний препарат. А менше ніж через півсторіччя людство заговорило вже про антимікробні речовини природного походження.

Перші відкриття антибіотичних структур рішуче змінили засоби боротьби з інфекційними захворюваннями та стали однією з основних причин демографічного вибуху на планеті у другій половині минулого сторіччя. “Коли з’явилися перші антибіотики, здавалось, що відбудеться диво — людство буде врятовано від інфекцій, — зазначав у своєму виступі на останній (п’ятій) міжнародній конференції “Антимікробна терапія” (2002 р.) президент Міжнародного товариства хіміотерапії професор Ж.-К. Пешере, — але дуже швидко стало зрозумілим, що людина не зможе боротися з мікробами, а має намагатися пристосовуватися до співіснування з ними”.

У 1945 році "за відкриття пеніциліну та його терапевтичну дію в лікуванні різних інфекційних захворювань" (так записано в рішенні Нобелівського комітету) Нобелівську премію присуджено бактеріологу Олександру Флемінгу (1881-1955), біохіміку Ернсту Борису Чейну (1906-1979), а також бактеріологу і патологу Хоуарду Уолтеру Флорі (1898-1968).

Кожний із них зробив багато для того, щоб пеніцилін можна було широко застосовувати у лікуванні різних захворювань. Але світова громадськість вважає, що найвагоміший внесок зробив О.Флемінг.

Відкриттю пеніциліну передувала цікава історія. Народні спо-стереження з давніх часів свідчили, що пліснявка сприяла кращому загоюванню ран. У 1871 році засновник антисептики (запропонував як протимікробний засіб карболову кислоту) Джозеф Лістер запримітив, що в склянці із сечею, де починає розвиватися гриб Penicillium, бактерії стають нерухомими і швидко гинуть. Російський дерматолог О.Г.Полотебнєв застосовував пов'язки з пліснявкою для лікування гнійних ран та сифілітичних виразок.

У 1877 році Луї Пастер разом із Жоржем Жубером уперше довели, що у разі одночасного уведення тваринам деяких сапрофітів та збудника сибірки тварини не хворіли.

Працюючи лікарем під час Першої світової війни, О.Флемінг застосовував розчин карболової кислоти для лікування гнійних ран. Він помітив, що карболова кислота не тільки спричинює загибель мікроорганізмів, а й руйнує лейкоцити, пригнічує регенерацію тканин у рані. Тому після війни вчений розпочав пошук ефективніших протимікробних препаратів. Йому вдалося відкрити протимікробний препарат лізоцим, який він синтезував із сльози. Препарат виявляв протимікробну дію, але незначну.

Історики описують такий цікавий факт, який безпосередньо сприяв відкриттю пеніциліну. На відміну від своїх колег-мікробіологів Флемінг не мив чашки Петрі після закінчення дослідів, а зберігав їх по 2-3 тиж, доки на лабораторному столі не назбирається їх багато. Після цього він уважно їх розглядав, аналізуючи те, що виросло на них за цей час. У 1928 році, розглядаючи такі чашки Петрі, він помітив, що на одній із них почала розвиватися рідкісного виду пліснявка, яка практично призупинила ріст стафілококів. О.Флемінг промовив: "Це цікаво". Із цієї чашки Петрі та виразу "Це цікаво" розпочалася ера пеніциліну. О.Флемінг переконливо довів, що екстракт з бульйону, в якому вирощувалася ця пліснявка, виявляв виражену протимікробну дію на коки та дифтерійну паличку, не пригнічував функцію лейкоцитів, не був токсичним для тварин у разі введення їм навіть у високих дозах. Але виділити пеніцилін О.Флемінг не зміг. Для цього необхідний був талант Е.Б.Чейна і Х.У.Флорі, які зуміли розробити методику виділення пеніциліну в чистому вигляді, встановити його структуру і розпочати застосовувати для лікування хворих. Це сталося наприкінці 30-х років ХХ ст. Особливої слави набув пеніцилін у лікування поранених під час Другої світової війни.

Відкриття антибіотиків мало величезне значення для медицини ХХ ст. За впливом, який антибіотики виявили під час лікування інфекційних хворих, "British Medical Journal" порівняв відкриття їх з роботами А.Ейнштейна (Нобелівська премія з фізики за 1921 рік) і Л.Пастера.

Значний внесок у розвиток вчення про антибіотики зробили зарубіжні та українські вчені: росіяни - Г.Гаузе, З.Єрмолєва, С.Навашин, французи - Р.Дюбо, Н. Фліпін, Д. Клеменс, українці - В.Деркач, О.Чорномордик, В.Тульчинська та ін.

У січні 1944 року Х.У.Флорі приїздив до Москви зі штамами грибів пеніцилінового ряду. Професор З.В.Єрмолєва продемонструвала йому пеніцилін, який вона разом із Н.П.Белезіною отримала з пліснявки виду Penicillium crustosum. Його вже широко застосовували у лікуванні хворих та поранених.

На зорі ери антибіотиків значний внесок у вчення про антибіотики зробив український учений, завідувач кафедри мікробіології Харківського медінституту, член-кореспондент АМН Росії В.С.Деркач (1894-1972). Він виконав серію досліджень з вивчення механізму дії антибіотиків, запропонував для впровадження у медичну практику антибіотиків саназин і піоніціанін. Але ні З.В.Єрмолєва, ні В.С.Деркач, на жаль, не отримали Нобелівської премії.

Завдяки розробленим Е.Б. Чейном і Х.У.Флорі технологіям пеніцилін почали масово випускати багато фармацевтичних фірм світу. Однією з перших фірм, які фінансували дослідження з отримання придатних для використання в клініці похідних пеніциліну, була відома "Брістол-Майерс Сквіб". І сьогодні ця фірма посідає провідне місце з виробництва та впровадження в медичну практику нових антибіотиків.

Нобелівських лауреатів, авторів пеніциліну, було обрано почесними членами багатьох академій світу. Вони активно працювали над створенням нових антибіотиків. Так, Х.У.Флорі відкрив нову групу