Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Житомирському льоно-комбінатах, Коростенський і Марчихіно-Буцький (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозиться за межі країни.

Підприємство ВАТ „Рівнельон”- первісток текстильної промисловості Поліського краю - випускає понад 100 артикулів технічних (брезентові парусини різних видів просочування, тканина мішечна, мішки господарчі) та побутових (білизняні та скатертинові, рушникові, костюмно-платтяні, декоративні та портьєрні) тканин, а також кухонні комплекти і рушники. [6.c5]

Конопляно-джутова промисловість , крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Частину продукції експортують. [16. 235 с.]

Трикотажною прмисловістю України вироблено у 2002 році 25340 тис. шт.трикотажних виробів. За 1990 – 2002 рокивиробництво зменшилось у 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розміщені у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку,Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську («Лутри»), Хмельницькому, Прилуках (Чернігівсьак обл.).У Харкові, Житомирі («Україна»), Чернівцях, Львові і Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики.

З кожним роком завойовує дедалі більше прихильників трикотажна галузь завдяки різноманітному ассортименту, високій якості та гарному товарному вигляду продукції. Слід відзначити у цій підгалузі ЗАТ «Київська трикотажна фірма «Роза», яке минулого року ефективно провело структурну реорганізацію, технічне переоснащення, відновило виробництво технічних ліній за всіма напрямками: трикотажне полотно, трикотажні вироби білизняні та верхні, хутро штучне на трикотажній основі. Це сучасне підприємство постійно розробляє нові колекції для найменших українців – кофтинки, повзунки, комбінізони. 80% продукції підприємство поставляє на внутрішній ринок.

Панчішні вироби належать до найскладніших категорій одягу з точки зору різноманітності використовуваної сировини та конструктивних вирішень (дизайн, переплетення, кольорова гамма) і, що дуже важливо – різноманітність смаків спроживачів. Конкурентно спроможні колготи з лайкрою випускають чотири українських підприємства: “Україна” (м. Житомир), “Мальва” (м. Чернівці), “Ніка” (м. Нікополь), “Лунатекс” (м. Ірпінь).

ЗАТ „Україна” м.Житомир, яке випускає продукцію під торговою маркою „Легка хода” добре зарекомендувало себе на світовому ринку. Підприємство залишається найбільшим виробником панчішно-шкарпеткових виробів у нашій державі.[6.c.5]

Еластичні круглов’язальні, основов’язальні та тканинов’язальні полотна для верхнього та спортивного одягу випускає АТ “УкрНДІПВ”. Еластичні та круглов’язальні полотна для білизни та спортивного одягу випускають два підприємства: “Лутрі” (м. Луганськ) та “Ільтаір” ( м. Горлівка).

Еластичні шерстяні та напівшерстяні тканини випускає підприємство “Чексіл” (м. Чернігів), а еластично поліефірно-віскозні - “Волтекс” (м. Луцьк).

Проаналізувавши територіальну структуру текстильної промисловості, можна зробити висновок, що продукція даної галузі орієнтована на споживача, тому підприємства по її випуску розташовані у великих містах, обласних або промислових центрах.спостерігається також чітка орієнтація на місцеву льоносировину (м. Рівне, м. Житомир) та трудові ресурси місцевості.

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

3.1 Проблеми розвитку текстильної промисловості України

Проведений Міністерством промислової політики України аналіз чинників, які стримують економічний та соціальний розвиток текстильної промисловості засвідчив, що ключовою проблемою, без розв”язання якої неможливо створити підґрунтя для вирішення решти питань її розвитку, є існування нерівних конкурентних умов на внутрішньому ринку.

З початку 90-х років текстильна промисловість, як жодна з інших галузей легкої промисловості України, працює за надзвичайно несприятливих умов внутрішнього ринку, що зумовлено експансією імпортних товарів, яка за останні 3 роки набула загрозливих розмірів.

За 2002 рік в Україну імпортовано майже 144 млн. пар панчішно-шкарпеткових виробів та 22 млн. костюмів, які ввезено переважно з порушенням правил добросовісної конкуренції, головним чином з країн з дешевою робочою силою. Через несплату податків і мита в повному обсязі такі товари в роздрібній мережі щонайменше в 1.5 раза дешевші, ніж товари відповідної якості та асортименту легального вітчизняного виробника.[19 с.7.]

Внаслідок, навіть ті підприємства, які підвищили свій технічний та асортиментний рівень й досягли світового рівня якості продукції, про що свідчать значні обсяги експорту до провідних країн світу (2002 р.- 774.4 млн.дол.), не в змозі конкурувати на внутрішньому ринку.

Початок масової експансії імпорту припадає на 2000-2002 рр. Обсяги ввезення найважливіших товарів текстильної промисловості за цей період щорічно зросли на 20-35%, а взуття - на 100%. (див.рис.3.1.1. ).

Панчішно-шкарпеткові вироби

Пальта, плащі, куртки

Костюми, піджаки, сукні, брюки

Рис.3.1.1. Питома вага вітчизняних товарів на ринку

України у 2002 році(%)

Поряд з кількісним зростанням імпорту, важливим негативним чинником є зниження митної вартості товарів текстильної промисловості ( в окремих випадках у десятки разів проти реальної ціни). З початку поточного року спостерігається деяке підвищення середньої митної вартості окремих товарів. Однак цей показник на українському митному кордоні залишається в багато разів нижчим, ніж в інших країнах світу. Про заниження імпортерами митної вартості товарів текстильної промисловості красномовно свідчить те, що за 1 квартал 2003 року в Україну імпортовано 900 т (або понад 22 млн. пар колготок і шкарпеток) із задекларованою середньою митною вартістю 5.8 грн. за 1 кг., тобто 23 коп. за пару. При цьому світова ціна лише пряжі та ниток, з яких виготовляються ці вироби, становить 20-40 грн. за 1 кг. Таким чином, щоб уникнути оподаткування під час митного оформлення товарів текстильної промисловості, імпортери свідомо занижують