План:

Вступ

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування.

1.1.Оцінка іноземних інвестицій. Етапи інвестиційної діяльності.

2. Інвестиційна ситуація в Україні та її вплив на розвиток економіки.

2.2.Інвестиційна діяльність України в роки незалежності.

2.3.Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні.

3. Проблеми поліпшення інвестиційного клімату України та найближчі перспективи.

Висновок

Список використаної літератури.

Вступ

Після здобуття Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з інвестуванням розвитку економіки нової держави. І це не дивно. Адже, якщо є інвестиції, то тоді легко сформувати висхідні тенденції соціально-економічного розвитку національного господарського комплексу, які є запорукою не тільки економічної, але і політичної незалежності.

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність. З 1991 р. обсяг ВВП скоротився майже вдвічі. При цьому абсолютна більшість відтворювальних ресурсів ледве покриває фізичне зношування виробничого апарату, а чистого нагромадження (приріст основного капіталу) практично немає. Ця тенденція тісно пов’язана з явищами щорічного падіння обсягів капітальних вкладень, постійним зменшенням бюджетного фінансування народного господарства. З 1989 по 1996 рр. обсяг капітальних вкладень скоротився на 78,2%. Зношування основних фондів у деяких галузях досягло критичного рівня і не компенсується новими капітальними вкладеннями.

У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, відсутність інвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування.

Важливою проблемою економічного розвитку України є перехід до формування ринкового типу господарства, що засновано на застосуванні товарно-грошових відносин і відповідних їм ринкових механізмів.

Перехід до ринкового типу господарювання припускає корінну зміну інвестиційної політики держави з метою посилення її впливу на економіку через ринкові регулятори. Модифікуються також функції інвесторів і учасників інвестиційного процесу, принципи їхньої діяльності, які базуються на повній волі в розпорядженні фінансовими ресурсами, майном, на наявності конкуренції, існування вільного товарного й фінансового ринків і т.п.

Ці й інші проблеми передбачають теоретичний аналіз основних категорій, характерних для ринкових відносин, їхня взаємодія й виконання ними певних ролей. Без цього неможливо створення діючих ринкових регуляторів, до яких ставляться механізми регулювання інвестиційної діяльності.

Поняття "інвестиції" є базовим при розгляді всієї сукупності категорій, які відображають процеси відтворення основних і оборотних активів.

В економічній літературі до 1991 р. поняття "інвестиції" в основному ототожнювалося з поняттям капітальні вкладення. При цьому капітальні вкладення як економічна категорія трактувалися у вигляді системи окремих економічних відносин, пов'язаних з рухом вартості, авансованої в довгостроковому порядку в основні активи від моменту виділення коштів до реального їхнього відшкодування. [10, c. 34]

З початком ринкових перетворень з'явилися й нові підходи до трактування інвестицій. Зокрема, А.А. Пересаду вважає, що "економічна природа інвестицій трохи інша, чим капітальних вкладень. По-перше, інвестиції – це значно більше широка економічна категорія, чим довгострокове вкладення капіталу в економіку (виробничі фонди), оскільки вони можуть здійснюватися в різноманітних формах: реальної, фінансової, інтелектуальної, інноваційної. По-друге, на відміну від капітальних вкладень, інвестиції здійснюються тільки у високоефективні проекти, результатом яких є прибуток, дохід, дивіденди".

У закордонній економічній літературі залежно від наукових шкіл існують різні тлумачення поняття "інвестиції". Наприклад, Дж. Кейнс розумів під інвестиціями "ту частину прибутку за певний період, що не була використана для споживання".[11, c.42]

Синтетичний характер поняття " інвестиції" знаходить своє відбиття й у Законі України "Про інвестиційну діяльність". У ньому зафіксовано: "Інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті яких створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект".[1]

Дане визначення, по-перше, ураховує динамізм інвестицій, тобто розкриває взаємозв'язок, процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, тобто витрати й, по-друге, дає досить широку класифікацію інвестицій і об'єктів інвестиційної діяльності. Однак це визначення не враховує всіх аспектів даної економічної категорії. Так, трохи неточним є здійснення інвестицій з метою одержання соціального ефекту. Цей ефект може досягатися не у вигляді прямих інвестицій у підприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності й відповідних надходжень у державний бюджет, що використовується на фінансування соціальних програм. Така точка зору цілком виправдана, тому що інвестиції по своїй економічній природі – це не просто вкладення фінансових, майнових або інтелектуальних ресурсів, а й вкладення з