обов'язковою метою одержання прибутку або доходу в грошовому або натуральному вираженні. Із цієї позиції визначення сутності інвестицій, на нашу думку, можна сформулювати в такий спосіб: інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов'язані із тривалим авансуванням фінансових, майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, у їх основні й оборотні активи, у науково-технічний розвиток і вдосконалювання виробничо-збутової бази й освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й одержання необхідного рівня прибутку або доходу.
Відповідно до законодавства України, інвестиції можуть існувати в грошовій або матеріальній формах, у формі майнових прав і інших цінностей.[13, c. 123]
До інвестицій у грошовій формі ставляться:
кошти;
цільові банківські вклади;
паї;
цінні папери.
Інвестиції в матеріальній формі представлені:
рухомим майном;
нерухомим майном.
Інвестиції у формі майнових прав групуються по напрямках:
інтелектуальні права (авторське право, "ноу-хау", інші);
права користування (землею, водою, природними ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням);
інші майнові права й цінності.
Поряд з перерахованими видами інвестицій в економічній літературі з'явилися пропозиції про доцільність виділення інвестицій у формі "фінансових прав". С цими пропозиціями, необхідно погодитися, тому що фінансові права випливають із сутності фінансових методів державного регулювання інвестиційної діяльності, пов'язаних з використанням податкових механізмів впливу на підприємницьку діяльність. Якщо держава надає юридичним і фізичним особам податкові пільги, і насамперед по податку на прибуток, то відбувається інвестування фінансових ресурсів держави в розвиток конкретного підприємства.
1.1.Оцінка іноземних інвестицій. Етапи інвестиційної діяльності.
В 1990 р. фонд нагромадження й приріст матеріальних оборотних активів у сукупності становили 26,4%, в 1994 р. - 35,4%, але починаючи з 1996 р. їхня величина стійко знижується й досягає 20,5% в 1998 р. При цьому фонд нагромадження за останні три роки зменшився з 20,7%, до 19,3%. У той же час для нормального процесу відтворення в масштабах економічної системи питома вага фонду нагромадження у ВВП країни повинен бути не нижче 24-25%.[21, c. 16]
Така ж ситуація виникає й у процесі проведення амортизаційної політики, використання прискореної амортизації, застосування механізмів індексації амортизаційних коштів в умовах інфляції. Тому держава, надаючи інвесторам амортизаційно-податкові пільги, повинне оцінювати ефект від цих мір, виходячи із принципу обов'язковості повернення коштів "фінансових прав" у майбутньому.
Економічна сутність інвестицій проявляється в їхньому постійному русі, що складається з наступних перетворень: інвестиційні ресурси (цінності) - вкладення інвестиційних ресурсів (витрати) - дохід від інвестиційної діяльності (ефект). Саме сукупність цих перетворень із практичної сторони являє собою суть інвестиційної діяльності.
З огляду на той факт, що при відсутності прибутки від інвестиційної діяльності губиться зміст поняття «інвестиції», можна виділити ряд послідовних етапів її здійснення. Перший етап характеризується формуванням інвестиційних ресурсів. Цей процес, як показує практика господарювання, досить складний, тому що припускає використання різних джерел формування інвестиційних ресурсів - внутрішніх і зовнішніх. У масштабах держави основним джерелом фінансування виступає валовий внутрішній продукт, на основі якого формується фонд нагромадження, що умовно включає фонд відшкодування й фонд поновлення. За рахунок цих фондів у масштабах країни формуються валові й чисті інвестиційні ресурси.
Валові інвестиційні ресурси направляються на просте й розширене відтворення в масштабах національної економіки (нове будівництво, реконструкція й розширення, технологічне переозброєння).
Джерелом чистих інвестиційних ресурсів є фонд відновлення, за рахунок якого формуються нові виробничі фонди. Чисті інвестиційні ресурси менше валових на величину коштів, використовуваних з фонду відшкодування у формі амортизаційних відрахувань.
Другий етап інвестиційної діяльності характеризується процесом перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, тобто витрати. Саме цей етап є найбільш істотним у процесі інвестування, тому що відбувається процес трансформації інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестиційної діяльності.
Третій етап інвестиційної діяльності охоплює стадію «вкладення - приріст капітальних вартостей», характеризуючи кінцеве перетворення інвестицій, поява нової споживчої вартості.
На четвертому етапі, що включає «приріст капітальних вартостей - дохід», реалізується кінцева мета інвестиційної діяльності - одержання прибутку від інвестицій.
У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:*
юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого ніж
законодавство України;*
фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;*
іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;*
інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються
такими відповідно до законодавства України.
У законодавстві України існує також визначення терміну «іноземні суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Крім вищезазначених, в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дається визначення поняття «нерезиденти», до яких відносяться:*
фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в
тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;*
юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;*
розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет та дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій