Зменшення регулюючої ролі держави у визначенні пріоритетів інвесту-вання та контролі за ефективністю використання інвестицій, у тому числі і позичок, що надавалися державою та під державні гарантії, зумовило негативні зрушення у галузевій динаміці капітальних вкладень.

У 1996—1998 рр. дія дестабілізуючих чинників, які в попередні роки призвели до втрати керованості інвестиційними процесами, суттєво зменшилася.

Макроекономічна стабілізація, гальмування інфляції, стабілізація валют-ного курсу та введення нової грошової одиниці, розгортання процесів приватизації заклали підґрунтя для підйому інвестиційної активності.

Починаючи з 1995 р. суттєво уповільнилися інфляційні процеси. Се-редньомісячний приріст споживчих цін за 1995—1998 рр. був у 8 разів нижчим, ніж його приріст протягом 1991—1994 рр., а цін виробників у промисловості — майже в 11 разів. Темпи спаду ВВП у 1998 р. були меншими порівняно з 1994 р. у 13 разів. За 1995—1997 рр. було практично завершено масову «малу» приватизацію і значно прискорено приватизацію великих і середніх підприємств. З початку процесу приватизації в Україні роздержавлена 61,8 тис. об'єктів, з них майже 81% — за 1995—1998 рр. За ці роки проведення реформ здійснено головне — вихід з практично некерованого економічного штопору. Українська економіка стала переважно рин-ковою.

Починаючи з 1995 р. увага Президента України та Уряду до інвестицій-ної сфери посилилася. Було прийнято низку законодавчих та нормативних актів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

У червні 1995 р. затверджено «Концепцію регулювання інвестиційної ді-яльності в умовах ринкової трансформації економіки», з середини 1997 р, змінами до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» введено нову систему амортизації, яка дозволила відновити роль цього важливого джерела відтворення основних фондів, у 1998 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про стимулювання інвестиційної діяльності».

Зроблено кроки до відновлення важелів державного регулювання ін-вестиційного процесу, підвищення вимог до ефективності використання дер-жавних інвестицій. Мобілізовано кошти амортизаційних відрахувань суб'єктів господарювання за рахунок знижувального коефіцієнта амортизації. Здійснюється децентралізація управління державними інвестиціями шляхом розмежування повноважень між центром і регіонами.

Це дало певні результати. Обсяг капітальних вкладень у 1998 р. перевищив рівень 1997 р. на 6,1%, а будівельно-монтажних робіт — майже на 3%. Але при цьому 29% будівельно-монтажних робіт не було оплачено замовником. Введено в дію основних фондів на 10% менше рівня 1997 р., а житла — на 9%.

У галузевій структурі капітальних вкладень триває тенденція зменшення частки промисловості, а серед промислових інвестицій домінують інвестиції в паливно-сировинні галузі: вугільну, газову промисловість, чорну металургію та електроенергетику.

За оцінками Світового банку країни із середнім рівнем доходу майже 20% державних витрат спрямовують на інвестування, прагнучи створити базу для майбутнього зростання. Україна — менше ніж 2%. Порівняно з іншими країнами колишнього Радянського Союзу, які пройшли через ті ж проблеми перехідного періоду, Україна інвестує в 5 раз менше.

Це свідчить, що інвестиційна політика у державі все ще є недостньодієвою. Є гостра необхідність системної реалізації заходів на макро- і мікро-рівнях, які істотно змінять мотивацію до інвестування та весь інвестиційний механізм, забезпечать необхідну консолідацію ресурсів для проведення структурної перебудови. [18, c. 112].

2.3.Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні.

Сьогодні інвестиційна діяльність держави та інших учасників інвестиційного процесу не відповідає цим вимогам. Незважаючи на появу, після семирічного спаду обсягів інвестицій, перших позитивних зрушень до їх зростання у 1998 р., це зовсім не ті обсяги і не той рівень інвестиційної діяльності, які могли б стати базою економічного відновлення.

Реальне зменшення капіталу в Україні зумовлює продовження кризи виробництва і в 2000-2001рр.

Так, 2005 р. можна прогнозувати як спад ринкових інвестицій і реінвестицій підприємств (через зменшення реальних депозитів, прибутків та амортизації), так і бюджетних капіталовкладень (через зменшення доходів бюджету і знецінення гривні).

Збільшення інвестицій в 2006-2007 рр. відбулося за умов:

інших заходів ринкового нагромадження капіталів економіки України.

При підготовці бюджету – 2006 року вважалося, що серед зовнішніх джерел фінансування країні слід розраховувати лише на прямі іноземні інвестиції (ПІІ), однак в цьому аспекті Україна повинна конкурувати з іншими країнами Східної Європи, інвестиційний клімат котрих значно привабливіший, ніж український. Впровадження структурних реформувань поряд з розвитком дерегуляційних та інституційних перетворень дадуть можливість нарощувати щорічно 100-150 млн. дол. ПІІ таким чином, що вже у 2006-2007 р. Україна зможе фінансувати утримуване негативне сальдо поточного рахунку ресурсами ПІІ, збільшуючи при цьому частку технологічного імпорту у порівнянні з сировинним, що, в свою чергу, закладатиме потенціал економічного зростання і у подальші роки. Крім того, у разі покращання підприємницького середовища, притік валюти слугуватиме джерелом наповнення міжнародних резервів країни [19, c. 66]

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що інвестиційна активність території залежить у великій мірі від стану і особливостей функціонування фінансово-кредитної системи. Ось чому в даний час такою важливою є активізація інвестиційної діяльності банків. Активізація інвестиційної діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ повинна спрямовуватися на:

- посилення ролі довгострокового та середньострокового кредитування;

- розширення посередницької діяльності в управлінні інвестиційними портфелями компаній;

- розвитку різного роду довірчої діяльності, операцій страхування та перестрахування інвестицій;

- участі у фінансуванні інвестиційних проектів, здійсненні їх моніторингу.

Банки України повинні дійсно стати