Отже, як бачимо, покращення інвестиційного клімату в Україні суттєво залежить від зміцнення банківської системи та від бюджетної політики України в цілому.

Верховна Рада зобов’язує Уряд створити реалістичний і ефективний бюджет-2008, котрий стане наріжним каменем підвищення добробуту населення, економічного відродження України. А, отже, є надія на економічне зростання, що в кінцевому рахунку означає поліпшення добробуту населення країни в цілому.

3. Проблеми поліпшення інвестиційного клімату України та найближчі перспективи.

Виходячи з того, що інвестиції є однією з визначальних домінант економічного зростання, модель перспективного соціально-економічного розвитку України має бути інвестиційною. Основним, базовим положенням в такій моделі повинно бути наступне: темпи зростання інвестицій повинні випереджати темпи росту ВВП.

Україна зацікавлена в тому, щоб за допомогою механізму СНД вирішити проблеми українсько-російських відносин, зокрема в енергетичній і транзитній сферах. Росія, в свою чергу, ставить вирішення цих проблем у залежність від вступу України в ЄврАзЕС чи в перспективі в Єдиний економічний простір. На сьогодні реально функціонуючий ЄврАзЕС варто розглядати як частину СНД, політичне згуртовану навколо Російської Федерації. Крім цього, Росія послідовно реалізує ідею Євразійського єдиного економічного, політичного, безпекового, культурного простору на кшталт Євросоюзу як стратегічну мету. Тому Російська Федерація навіть у довгостроковій перспективі не намагатиметься приєднатися до ЄС, а, навпаки, прагнутиме сформувати йому альтернативу. Оскільки в ЄврАзЕС країни- члени мають узгоджувати зовнішню та вести спільну торговельно-економічну політику, то членство в цій організації практично виключає членство в ЄС.

В середньостроковій перспективі діятиме низка чинників як на користь інтеграції в межах пострадянського простору, так і всупереч цьому процесові. До факторів, що сприяють інтеграції, слід віднести схожість економічних процесів, які тут відбуваються, та спільність економічних проблем. Співробітництво щодо їх вирішення може стати потужним поштовхом до економічного зростання та якісних зрушень в економіці.

Однак країни пострадянського простору демонструють суттєві розбіжності в стратегіях власного розвитку та в баченні свого місця у системі світо господарських зв'язків. Політичні розбіжності й корпоративні інтереси національної еліти стоять на шляху можливої співпраці. Проте є й об'єктивні перешкоди на шляху інтеграції, головна з яких - наявність у кожній з країн само відтворювального процесу поглиблення спеціалізації в системі світового господарства на основі виробництва уніфікованих товарів з низьким ступенем переробки та постачання сировини. Пострадянські країни стали конкурентами на світових ринках, внаслідок цього інтеграційні процеси між ними втратили силу. Переконливих аргументів на користь того, що інтеграція України в ЄврАзЕС чи Єдиний економічний простір та узгодження економічної політики в їх межах підштовхне економічну кооперацію і підвищить ефективність економіки, немає.

Співвідношення обсягів імпорту й експорту до Росії, СНД та інших країн світу і структури торгівлі дає підстави стверджувати, що Україна зацікавлена в лібералізації торгівлі з Росією та країнами СНД. На сьогодні торговельні стосунки з країнами СНД Україна здійснює на основі двосторонніх угод про вільну торгівлю, які вона уклала з усіма членами Співдружності, крім Таджикистану. За цими угодами договірні сторони зобов'язані “не застосовувати мита, податки та збори, що мають вплив на експорт та імпорт товарів, які походять з території однієї з договірних сторін і призначені для митної території іншої договірної сторони”. Таким чином, режим вільної торгівлі юридичне закріплений у стосунках України практично з усіма партнерами по СНД, що може розглядатися Україною як наявність зони вільної торгівлі. Проте існують суттєві винятки з цього режиму, особливо у відносинах з Російською Федерацією, які стосуються енергетичної сировини, Тому новий договір про вільну торгівлю без урахування інтересів України щодо лібералізації торгівлі нафтою, газом і газовим конденсатом втрачає сенс.

За період 2004-2005 роки очікується досягнення щорічного обсягу капітальних вкладень з усіх джерел фінансування на рівні: у 2004 році - 60,6 млрд. гри.; у 2005 році - 71,6 млрд. грн. [12, c. 236]

В той же час приріст прямих іноземних інвестицій ще залишається незначним і не відповідає основним показникам, що характеризують українську економіку. Зокрема, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.2004 р. становив 6657,6 мли. дол. (додаток 3), що складає 140 дол. на одного мешканця України. Приріст іноземного капітал у 2003 році склав 1185,7 мли. дол. (19,7%). Інвестиції надійшли із 114 країн світу і найбільші обсяги внесено нерезидентами з: СІЛА - 1074,8 мли. дол. (16,1% до загального обсяг}*); Кіпру - 779,2 мли. дол. (11,7%); Сполученого Королівства - 686,1 мли. дол. (10,3%); Нідерландів - 463,9 мли. дол. (7.0%); Німеччини -441,4 мли. дол. (6,6%)\ Віргінських островів - 381,0 мли. дол. (5,7%); Російської Федерації - 377,6 мли дол. (5,7%); Швейцарії - 319,5 мли. дол. [4,8%); Австрії - 252,1 мли. дол. (3,8%], Цим 9 країнам належить 1% загального обсягу прямих інвестицій економіку України [17, c. 103].

Оцінюючи динаміку інвестиційного процесу протягом останні трьох років, слід зазначити досягнення позитивних зрушень в Україні, зокрема спостерігається стійка тенденція до зростання інвестицій в основний капітал. Так, у 2004 році освоєно капітальних інвестицій на суму 1$,6 млрд. гри. (114,4% до попереднього року)* у 2001 році - $2,6 млрд. грн. (120,8%], у 2002 році - 37,2 млрд. грн. (108,9%), а у 2003 році обсяги інвестиції в основний капітал збільшилися ще на 31,3% та досягли понад 51 млрд. гривень (додаток 1, додаток 2) [17, c. 104].

Зберігається тенденція спрямування достатніх обсягів інвестицій в основний