З кінця XVIII і до першої половини XX ст., коли почався бурхливий розвиток фізики, хімії, техніки, були винайдені паро-вий двигун, електричний мотор, освоєна атомна енергія, в небо піднялись перші літаки, Європу й Північну Америку обплутали тисячі кілометрів залізниць, а кількість населення перевищила 3,5 млрд чоловік, розвиток негативних екологічних явищ став глобальним, хоча ще й не мав кризового характеру. Основними особливостями взаємовідносин людини з природою в цей період були активне «підкорення природи», боротьба з нею, хижацьке споживання всіх її ресурсів із упевненістю, що вони невичерпні.

Друга половина XX ст., особливо останні 35—40 років — це період атомної енергії і комп'ютеризації, особливістю якого є ак-тивний розвиток другої глобальної екологічної кризи. До неї призвели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітариза-ція, суперспоживання і, як наслідок, перевиснаження природних ресурсів і перезабруднення довкілля, початок деградації біосфери.

Генетичний фонд — це сукупність видів рослин і тварин Землі. Як вже було показано, видовий склад живих організмів Землі сформувався протягом її тривалої геологічної історії. Серед міль-йонів видів організмів немає «непотрібних» чи «шкідливих» - кожен із них виконує свою роль у біосфері, кожен — унікальне творіння природи. Зникнення будь-якого виду живих істот — це непоправна втрата для генетичного фонду Землі, оскільки вид, який щез, вже ніколи не зможе відродитись. А між тим, орга-нізми, непотрібні нам сьогодні, чи навіть «шкідливі», мають невідомі нам потенційні можливості, про які ми можемо навіть не здогадуватися. Згадаймо, наприклад, отруйних змій. Хто з хлоп-чаків (а то й дорослих), вгледівши гадюку, не хапається за камінь чи палицю, щоб неодмінно вбити «цього гада»? Але ті ж гадюки, наприклад, винищують безліч мишей, пацюків, ховрахів та інших шкідників, що псують, поїдають дуже багато зерна та інших продуктів харчування. А отрута змій — безцінна сировина для виробництва ліків, і сьогодні суха отрута деяких змій на міжна-родному ринку цінується дорожче золота!

Рідкісні й вимираючі види рослин і тварин повинні особливо ретельно охоронятися. Для цього в місцях їхнього проживання організують заповідники, де середовище має залишатися в недо-торканому людиною вигляді. Ці види заносяться в Червону кни-гу, а насіння рослин і статеві клітини тварин зберігають у спеціальних генетичних сховищах або банках. Один з найвідоміших таких банків — Насіннєвий фонд, було створено в 20—30-ті роки в Ленінграді видатним російським генетиком М. І. Вавіловим. Цей учений та його послідовники зібрали по всьому світу тисячі зразків насіння дикоростучих злаків, у тому числі предків пшени-ці, жита, ячменю та інших цінних рослин. Сам Вавілов трагічно загинув у сталінських таборах, але його учні в умовах блокадного Ленінграда, пухнучи й помираючи від голоду, зробили неможли-ве — зберегли це безцінне зібрання генетичного матеріалу.

роведення наукових досліджень характеру взаємозв'язків між екологічними

Література

1. Світова економіка: навчальний посібник .- К.: Либідь, 2000 р., ст. 481-

496

2. Стратегія економічного розвитку України: науковий збірник.Вип.4.-

К.:КНЕУ,2001 рік,ст. 163-173

3. Семенов В.Ф , Загальний курс агробізнесу: навчальний посібник. – К. :

Знання, 2000 рік, ст. 76-85

4. Дадалко В.А. Мировая экономика: учебное пособие. – Минск: Ураджай, 2001

г

5. Баранчик І.І. “Стабільне вітчизняне виробництво – надійний фактор

продовольчої безпеки України” // Економіка АПК, 2001, № 1, ст. 10-14

6. Береговий М. “ Шляхи формування світової та національної продовольчої

безпеки” // Бухгалтерія в сільському господарстві, 2002 , № 1, ст. 23-30

7. Лукінов І.І , Саблук П.Т. “Про стратегію трансформування АПК та

забезпечення продовольчої безпеки України” // Економіка України , 2000, №

9, ст. 62-81

8. Хорунжий М.Й. “ Продовольча безпека: соціально-економічна суть, стан і

показники”// Економіка АПК, 2003, №6, ст. 146-152

9. Шевчук О.В. “ Сучасні тенденції розвитку ринку продовольчих товарів в

Україні”// Економіка АПК, 2003, № 8, ст. 9-16

10. Янків М. “ Аграрна реформа як чинник продовольчої безпеки України” //

Регіональна економіка, 2000, № 1, ст. 22-26