Стійкість і продуктивність лісових культур залежать від того, наскільки біологічні, властивості лісоутворюючнх порід відповідають лісорослинним умовам. Найбільш важливе значення мають такі біологічні особливості порід: довговічність, вибагливість до родючості і вологості ґрунту, ставлення до його кислотності і засоленості, тіневитривалість, ставлення до тепла і температурного режиму, здатність переносити тимчасове затоплення водою.

Довговічність є генетично обумовленою ознакою породи, однак вона значною мірою залежить від конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Найбільш довговічною породою в лісомеліоративних насадженнях є дуб звичайний, однак і його довговічність залежить від конкретних екологічних умов.

Довговічність кожної деревної породи прямо залежить від того, наскільки її біологічні властивості забезпечують життєздатність організму в несприятливих умовах. Одні породи зберігають життєздатність в умовах низьких температур, а інші вимерзають. Одні породи здатні витримувати значну сухість повітря і ґрунту, а інші за таких умов гинуть.

Важливою лісобіологічною властивістю деревних порід є їх вибагливість до родючості ґрунту. За цією ознакою дерева і чагарники поділяються на три групи: оліготрофи - (грец. — малий і — їжа) — породи, які невибагливі до родючості ґрунту, добре ростуть на неродючих ґрунтах; мезотрофи — (грец. — середній) — породи, які добре ростуть на ґрунтах середнього рівня родючості; мегатрофи (грец. — величезний), або еутрофи (грец. — добре), — породи, які потребують багатих ґрунтів.

У таблиці 2.2 наведено деревні породи, класифіковані за вибагливістю до родючості ґрунту.

Таблиця 2.2 - Розподіл деревних порід за вибагливістю до родючості ґрунту (за П.С. Погребняком)

Групи рослин | Породи

Оліготрофи | Яловець, сосна гірська, сосна звичайна, береза повисла, акація біла, сосна чорна

Мезотрофи | Береза пухнаста, осика, сосна Веймутова, модрина сибірська, горобина, береза, верба козяча, дуб північний, дуб гірський, дуб звичайний, вільха чорна, каштан їстівний

Мегатрофи | Клен гостролистий, клен-явір, граб, бук, ялиця, осокір, клен польовий, бархат амурський, верба біла, в’яз, ясен, горіх волоський

За ставленням до вологості ґрунту деревні породи поділяються на шість груп, серед яких три основні: ксерофіти (грец. — сухий) — породи, які добре ростуть у посушливих умовах, мезофіти (грец. — середній), — поро-ди, що вимагають зволожених умов, добре ростуть на свіжих і вологих ґрунтах, гігрофіти (грец. — волога) — породи, що ростуть в умовах надмірної вологості (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Розподіл деревних порід за їх ставленням до вологості ґрунту (за А.А. Бельгардом)

Групи порід | Породи

Ксерофіти | Сосна звичайна, гледичія, акація біла, лох, айлант, скумпія, дуб пухнастий, сосна кримська, тамарикс, яловець віргінський

Мезоксерофіти | Берест, шипшина, жостір та ін.

Ксеромезофіти | Дуб звичайний, берест, груша, ясен звичайний (суходільний екотип), яблуня

Мезофіти | Граб, ліщина, в’яз, липа, клен гостролистий, гордовина, бруслина, сосна Веймутова, модрина сибірська, клен-явір

Мезогігрофіти | Тополя чорна і біла, осика, бузина пухнаста, в’яз, жостір ламкий, бузина чорна, калина

Гігрофіти | Верба, вільха чорна, черемха, ясен звичайний (болотний екотип)

Необхідно також враховувати ставлення порід до кислотності й засоленості ґрунту. За ставленням до кислотності ґрунту породи поділяються на три групи: породи, що добре ростуть на кислих ґрунтах (рН 4,5—5,0), зокрема, ялина звичайна, береза повисла, осика; породи, які краще ростуть на лужних ґрунтах (рН >7,0), — модрина сибірська, сосна звичайна (крейдова форма), сосна піцундська, глід, скумпія; породи, які не мають чітко визначеної реакції на кислотність ґрунту (акація біла, берест, гледичія, дуб звичайний, лох, горіх волоський, тополя пірамідальна, бирючина, бузина, шовковиця та інші).

Створення лісових насаджень на засолених землях пов'язане зі значними труднощами. Особливо негативно впливають на ріст і життєздатність дерев хлориди і сульфати. Негативний вплив хлоридів спостерігається навіть при незначній їх концентрації. За характером реакції порід на наявність хлору в ґрунті виділено шість груп порід. Поряд зі ставленням лісоутворюючих порід до наявності шкідливих сполук у ґрунті слід, враховувати також їх здатність протистояти отруйним забрудненням атмосфери. Повсякденно в очищенні атмосфери від пилу, шкідливих газів і сполук людині допомагають зелені рослини і насамперед дерева та кущі.

Неоднаковою є стійкість деревних порід до наявності в атмосфері токсичних речовин і газів. Менш витривалими є шпилькові породи, насамперед тому, що їх асиміляційний апарат, тобто хвоя, функціонує в звичайних умовах 3-5 років. Листяні породи щорічно скидають листя і дещо полегшують свій стан, якоюсь мірою уникаючи за рахунок цього швидкого отруєння.

Газостійкість деревних порід залежить від низки факторів: внутрішньобіологічних особливостей виду, комплексу ґрунтово-кліматичних умов, температури та вологості повітря, віку рослин, пори року. Від шкідливих речовин повітря терплять насамперед молоді рослини, їх листя, і пагони. В оптимальних ґрунтово-кліматичних умовах газостійкість рослин завжди вища. З підвищенням температури повітря газостійкість рослин знижується. З підвищенням вологості повітря газостійкість також зменшуєтеся, оскільки частина газів розчиняється в краплинах води, що сприяє потраплянню на листову поверхню більшої кількості шкідливих речовин.

Тіневитривалість тією чи іншою мірою виявляється у всіх деревних породах. Однак потреба в сонячному світлі як джерелі енергії притаманна всім зеленим рослинам, зокрема деревним породам. Залежно від конкретних едафічних умов потреба в сонячному опромінюванні кожної деревної породи змінюється.

Основні лісоутворюючі породи за ступенем тіневитривалості або за ступенем світлолюбності розміщуються в