Більш світлолюбні породи мають більш ажурну крону. Отже, створюючи лісові культури, необхідно знаходити оптимальне співвідношення між світлолюбними та тіневитривалими породами. При цьому слід брати до уваги те, що в молодому віці тіневитривалість порід дещо більша, поросльовому поновленню також притаманна більша тіневитривалість.

Ставлення лісоутворюючих порід до тепла характеризується, по-перше, тим, що активна життєдіяльність рослин відбувається лише в умовах додатних температур, коли основний субстрат життєдіяльності — вода — перебуває в рідкому стані, а по-друге, тим, що порівняно однакова інтенсивність цих процесів у різних порід спостерігається при різних температурах. Крім того, значення максимальних і мінімальних температур, в межах яких деревні організми можуть зберігати життєздатність, у різних порід різні. На основі порівняльної комплексної оцінки цих особливостей здійснено розподіл лісоутворюючих порід на відповідні групи за теплолюбністю.

Теплолюбні породи: дуб пухнастий, акація біла.

Середньотепловибагливі породи: дуб звичайний, граб, клен, в'яз, ясен звичайний, бук лісовий, липа, вільха чорна.

Маловибагливі до тепла: осика, вільха сіра, ялина європейська, сосна звичайна, модрина. Найкраще переносять низькі температури: сосна звичайна, ялина звичайна, дуб звичайний, дуб північний, клен гостролистий, липа дрібнолиста. До найбільш теплолюбних порід слід віднести акацію білу. Морозостійкість залежить також від здатності коренів дерев зберігати життєздатність в умовах низьких температур.

Діапазон температур тут досить широкий: від — 5°С у акації білої до — 28°С у ялини звичайної. Деякі породи зберігають життєздатність в умовах високих температур повітря (до 40°С і навіть трохи більше).

Культури, що створюються в заплавах річок, на берегах водоймищ, ставків, слід формувати з порід, які добре переносять затоплення. Розрізняють повне і неповне (часткове) затоплення, затоплення проточними водами, збагаченими киснем, і непроточними (застійними) водами. Основні деревні породи витримують проточне затоплення від 15 до 120 днів. Формуючи асортимент деревних порід, слід порівнювати біологічні особливості порід з конкретними кліматичними і ґрунтовими умовами.

Одним із критеріїв оцінки при цьому є визначення критичних параметрів основних факторів навколишнього середовища, за межами якого настає загибель рослин (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 - Критичні параметри основних факторів навколишнього середовища щодо деревних порід

Порода | Від’ємні температури, єС | Коріння переносить від’ємну температуру до, єС | Висока температура повітря, С | Оптимальне значення рН грунту | Засолення грунту, % сухої маси грунту

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Акація біла | 24 | 5 | 40 | 5,8-8,1 | 1,6-1,18

Береза повисла | 40 | 17 | 4,7-5,0

Бук східний | 30 (35)

Гледичія звичайна | 30-33 | 40-44

Горіх волоський | 27 (38) | 7,0

Граб звичайний | 30 (35)

Дуб звичайний | 40 (45) | 40-45 | 5,5-6,2

Клен гостролистий | 40 | 14 | 5,4

Клен ясенелистий | 35-40 | 0,30-0,56

Липа дрібнолиста | 40 | 16

Сосна звичайна | 50 | 40 | 5,6

Тополя чорна | 35-40 | 40

Тополя пірамідальна | 35-40 | 0,44-0,62

Тополя біла | 35 | 6-7

Тополя канадська | 35

Ялина звичайна | 50 | 28 | 4,1-6,5

Продовження таблиці 2.4

Ялина колюча | 40

Ясен звичайний | 35-40

Ясен зелений | 35 | 40

Серія дослідних культур з різним складом деревних порід засвідчила глибоку і складну взаємодію між багатьма породами.

Дуб звичайний і липа дрібнолиста. Липа дрібнолиста є добрим супутником дуба звичайного. Продуктивність і біологічна стійкість культур дуба з липою значно вища, ніж чистих. Поліпшення росту порід спостерігається при будь-якій їх участі, але найбільш висока інтенсивність росту дуба в культурах з 70% участю липи. Зафіксовано приріст дуба по висоті на 80%, а по діаметру — на 40% більше, ніж у чистих культурах.

Дуб звичайний і ялина європейська. Ялина європейська часто є добрим супутником дуба. Продуктивність і біологічна стійкість змішаних дубово-ялинових деревостанів переважно вища, ніж чистих. Дуб у чистих культурах поглинає в 1,5 - 2,0 рази більше фосфору, ніж ялина. У змішаних культурах цей показник знижується на 10 - 37%, а активність поглинання фосфору ялиною збільшується на 37 - 87%. При цьому чим менша участь ялини, в культурах, тим більша інтенсивність поглинання фосфору корінням дуба.

Дуб звичайний і ясен звичайний. Взаємовідносини цих порід залежать від лісорослинних умов, а також від співвідношення їх у складі насадження. У культурах, закладених на дерново-підзолистих ґрунтах, збереження рослин дуба в одинадцятирічному віці культур в усіх варіантах змішаних культур вище, ніж у чистих. Найвищий показник зафіксовано при 70 - 90% участі ясена. Водночас збереження рослин ясена найвище в чистих культурах, у змішаних воно становило 60 - 66%, Отже, ясен сприяє виживанню дуба, а дуб, навпаки, пригнічує ясен. Найінтенсивніший ріст дуба по висоті і діаметру спостерігається при 70-90% участі ясена в культурах. Його коренева система позитивно виливає на розвиток кореневої системи дуба, і навпаки, коренева система дуба пригнічує ріст коренів ясена. Отже, в умовах дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів дуб і ясен є біологічно сумісними деревами.

Сосна звичайна і ялина європейська. Сосна в молодому віці росте швидше, ніж ялина, тому затінює її, що знижує ріст ялини. У дослідних одинадцятирічних культурах ялина майже вдвічі відстає в рості від