Сосна росте краще, коли її участь у культурах не перевищує 30-50%. Отже, в умовах свіжого субору сосна є більш конкурентноздатною породою.

Сосна звичайна і береза повисла. В умовах недостатнього забезпечення мінеральними поживними речовинами береза виявляє високу конкурентну здатність і може негативно впливати на сосну. Береза в змішаних культурах з сосною росте краще, ніж у чистих, причому чим більша участь берези в змішаних культурах, тим гірше вона росте. Упродовж усього вегетаційного періоду вона накопичує більше азоту, фосфору, калію, ніж сосна. Однак у шпильках сосни, яка виростає поряд з березою, вміст цих речовин підвищується порівняно з чистими культурами. Крім того, при участі берези до 50% і більше відповідно збільшуються азо, фосфор, калій у шпильках сосни. Береза впливає на грунт більшою мірою через опад, інтенсифікуючи кругообіг речовини, що позитивно впливає на лісорослинні властивості ґрунту.

Ялина європейська і модрина сибірська. Ялина і модрина в змішаному насадженні ростуть інтенсивніше, ніж у чистому. Найбільш висока інтенсивність росту цих порід зафіксована в культурах, де їх участь не перевищує 10%, тобто для ялини - це культури складу одна ялина: дев’ять модрин, а для модрини – одна модрина: дев’ять ялин. З усіх умовах змішані культури ялини з модриною і модрини з ялиною значно продуктивніші, ніж чисті культури цих порід.

Ялина європейська і береза повисла. Спостерігається деяке поліпшення росту ялини в культурах з незначною (до 10%) участю берези. Збільшення участі берези істотно пригнічує ялину. Береза в усіх варіантах змішання з ялиною росте краще, ніж у чистих культурах.

У тридцятисемирічних деревостанах природного походження за інтенсивністю росту в висоту ялина обігнала березу, але відстала в рості по діаметру. В умовах сирого субору більш сприятливі умови росту ялини спостерігаються в змішаних насадженнях за участю берези до 20%. Загалом ялина і береза вважаються сумісними компонентами для змішаних культур 22.

Отже, характер взаємовпливу між деревними породами змінюється відповідно до того, як змінюється частка даної породи в культурах. Характер взаємовпливу порід змінюється залежно від лісорослинних умов. У сухій діброві ясен звичайний щодо дуба є породою-інгібітором, у сирій судіброві та вологому суборі породою-активатором.

На посилення конкуруючого впливу однієї породи інша може реагувати активізацією діяльності окремих органів, що нейтралізує цей вплив. Зокрема, зі збільшенням у складі сосново-березових культур участі берези до 50-90% береза створює щодо сосни помітну конкуренцію за вологу. На це сосна реагує збільшенням об'єму і поглинаючої поверхні коренів, унаслідок чого інтенсивність транспірації сосни навіть збільшується.

Здійснення вищезгаданих заходів по підвищенню продуктивності лісів – священий обов’язок інженерно-технічний працівників лісового господарства. На жаль, більшість з них не звертають належної уваги на цю проблему і це цікавляться ступенем використання родючості лісових земель. Доцільно було б опрацювати нормативи продуктивності деревостанів по породах, типах лісорослинних умов і групах віку. Головна мета, як вже зазаначалося, домогтися такого становища, щоб на кожному виділі, деревостани за породним складом, повнотою і запасом відповідали еталонним зразкам, які повинні бути в Тернопільському держлісгоспі.

2.3 Підвищення продуктивності в різних вікових групах

Висока продуктивність лісів може бути забезпечена при оптимальній кількості дерев на 1га головної породи у кожній віковій категорії. У молодому віці (до 30-35 років) сосна дає найбільший приріст у висоту, діаметр і запас деревини. В надмірно загущених сосняках приріст значно зменшується. Доцільно у віці 10-15 років вибрати не менше 1000 кращих дерев на кожному гектарі, позначити їх фарбою і за допомогою рубок догляду дати їм можливість утворити добре розвинену і освітлену крону, тобто у молодому віці проводити інтенсивні прочистки і проріджування. За деревами майбутнього на протязі всього життя деревостану необхідно проводити цілеспрямований догляд.

Від 35-40 до 60 років інтенсивність рубок повинна поступово зменшуватися. В цей період проводиться розрідження на величину не більше трирічного приросту крони по радіусу, тобто слід вирощувати деревостани в більш загущеному стані, ніж це має місце тепер. Після 50-60 років повнота деревостанів у верхньому ярусі повинна бути не менше 0,8-0,9. На жаль, у багатьох господарствах все робиться навпаки. Молоді лісонасадження загущені і тому втрачають приріст, а у середньовічних і пристигаючих проводяться надмірно інтенсивні рубки догляду. Досвід показує, що у віці понад 60 років, незалежно від породного складу лісів, зокрема в хвойних і твердолистяних високостовбурних деревостанах, надмірне зріджування веде до зниження приросту. Прохідні рубки після 60 років знецінюють ліси, нанівець зводять те, що було досягнуто раніше за десятки років.

Про стан лісів і певною мірою - про їх продуктивність можна судити на основі даних Тернопільського держлісгоспу станом на 2002 рік, для характеристики лісів доцільно їх поділити за повнотами на: високоповнотні 1,0-0,9; середньоповнотні – 0,8-0,7; низькоповнотні – 0,6-0,5 та 0,4-0,3 – рідколісся. Стан лісів також відображається класами бонітету деревостанів, тому у таблиці 2.5 наведені дані у розрізі повнот і класів бонітетів.

Аналізуючи наведені дані, стає зрозумілим, що, у цілому, хоч і переважають середньоповнотні деревостани третього класу бонітету і вище, значні площі лісів низькоповнотні, що не забезпечує високу деревну продуктивність. Особливо це стосується стиглих та перестійних лісів, де частка низькоповнотних (0,3-0,5) становить понад 10%. Отже, у лісах досліджуваного регіону є досить великі резерви для підвищення деревної продуктивності з