В цілому ж клімат території держлісгоспу сприятливий для успішного проростання таких листяних порід: дуба, бука, ясеня, граба, клена, береста, черешні, липи, а із хвойних: модрини європейської, японської, ялини, сосни. Успішно можуть зростати такі екзоти як бархат амурський, горіх грецький і чорний, дуб червоний і інші.

Геоморфологія. Територія держлісгоспу з орографічного боку за характером поверхні і геоморфологічними особливостями входить до трьох геоморфологічних районів, що є частинами Волино-Подільської височини (або плато), яка після гірської території (Карпат)є найвищою частиною України.

Північно-західну частину території держлісгоспу займає геоморфологічний район Бродівська зандрова рівнина («Мале Полісся»).

Північна, центральна і південна частини території держлісгоспу входять в геоморфологічний район – Тернопільське плато, яке розміщене поміж Опіллям на заході і Товтровим пасмом на сході. На півночі район обмежений розчленованим краєм Поділля (Гологоро-Кременецьким низькогір'ям ), а на півдні – лінією, що йде через Бариш – Бучач – Базар – Більче – Борщів, нижче якої починаються каньйоноподібні долини подільських приток Дністра.

Ця частина території держлісгоспу має вигляд горбистої рівнини. Висоти в північній частині понад 400м, на південь і південний схід вони поступово спадають, коливаючись в межах від 320 до 340 -350м над рівнем моря.

Подібний орографічний склад поверхні Тернопільського плато успадкований від древньої гідросітки, пізніше перебудованої.

Лісові масиви вище перерахованих лісництв розташовані в основному на горбистій частині рельєфу. В районі розташування лісових масивів Теребовлянського і Буданівського лісництв поверхня плато більш горбиста чим в центральній частині держлісгоспу. Тут зустрічаються окремі підвищення з схилами 15-30°.

Особливе місце в рельєфі, як всієї Тернопільської області так і району розташування Тернопільського держлісгоспу займає геоморфологічний район Товтрове пасмо (Медобори). Він проходить на території держлісгоспу по лінії Збараж – Скалат - Гримайлів.

При ґрунтовому обстеженні і картографуванні території держлісгоспу велика увага зверталась грунтотвірчим відкладам, які під дією різних геологічних і фізико-географічних процесів утворили сучасний рельєф і являються ґрунтоутворюючими або підстилаючими породами. Основні групи ґрунтоутворюючих порід, які виявлені при обстеженні представлені в додатку А.

Отже, слід відмітити, що геоморфологічні умови держлісгоспу, а також ґрунтоутворюючі породи знаходяться в тісному зв'язку. Поряд з цим вони обумовлюють всебічний і комплексний вплив на формування значної різноманітності ґрунтів, визначають їх різні властивості і ознаки, а отже і різні умови місцезростання. Все це обумовлює різноманітність існуючих типів лісу і основних лісоутворюючих порід, які ростуть в насадженнях природного походження.

Гідрографія і гідрологічні умови. Внутрішні води території держлісгоспу находяться в прямій залежності від клімату, геологічної будови і характеру рельєфу місцевості.Ріки в межах території держлісгоспу течуть по нахилу Волино-Подільського плато, тобто з півночі на південь, що вказує на іх меридіальний напрямок.

Ріка Серет – найдовша із приток Дністра у межах області. Вона утворилася від злиття кількох поточків (Серет Правий, Серет Лівий, В'ятима, Граберка) біля с.Ратищі, яке слід вважати початком Серету. Верхня його течія до Тернополя має широкі заболочені долини. Це стосується в основному території Заложцівського і Мшанецьхого лісництв. За Тернополем, починаючи з границі Микулинецького лісництва долина Серету звужується, а ще нижче, від південної границі Теребовлянського лісництва і на південь, долина стає звивистою з крутими схилами.

Територія держлісгоспу багата ґрунтовими водами. Глибина їх залягання залежить від геологічної будови і рельєфу місцевості.

В північній частині держлісгоспу (Заложцівське, Мшанецьке лісництва) де рельєф непересічений або дуже слабо пересічений, виявляє і слабе дренування, ґрунтові води залягають переважно на глибині 3-5м. В цій частині території зустрічаються пониження, де рівні ґрунтових вод піднімаються до 1,5-2,0м, а місцями і до 0,3-0,5м до поверхні і сприяють заболоченню території. Так болота в Мшанецькому лісництві займають 62,7га або 85,5% площі всіх боліт на території держлісгоспу.

В центральній частині території держлісгоспу глибина ґрунтових вод на вододілах коливається від 7 до 16м.

В південній частині території (Теребовлянське, Буданівське лісництва) ґрунтові води місцями понижуються і до 40 - 60м на вододілах.

Своєрідний режим ґрунтових вод має територія Товтрового пасма, їх рівень коливається від 0,5 до 10м. На вапнякових породах в пониженнях глибина ґрунтових вод 0,5 - 2,0м. Там, де товщина лесовидних порід більш потужна, ґрунтові води понижені до глибини 4 - 10м. У підніжжах пасма часто спостерігаються виходи ґрунтових вод у вигляді джерел.

В річкових долинах і балках, де ґрунтові води приурочені до сучасних алювіальних, алювіально-делювіальних відкладів і балочному делювію ґрунтові води находяться на глибині в основному 2-5м, а місцями і вклинюються на поверхню, що приводить до її заболочення.

В цілому дренування ґрунтів на території держлісгоспу за виключенням Заложцівського і Мшанецького лісництв хороше, а тому в проведенні гідромеліоративних робіт не має потреби.

З викладеного слідує, що гідрологічні умови держлісгоспу на більшій його площі (за виключенням крутих схилів балок і долин рік) сприятливі для нормального росту і розвитку насаджень з значною різноманітністю в їх складі деревних і чагарникових порід. Поряд з цим вони є також не поганими і для сільськогосподарського виробництва.

Рослинність. За лісорослинним районуванням територія розміщення лісів держлісгоспу відноситься до Волино-Подільської височини, в межах західного лісостепу.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині і продуктах побічного користування, ліси держлісгоспу відіграють велику роль в охороні навколишнього середовища, виконанні захисних і водоохоронних властивостей, санітарно-гігієнічних і естетичних функцій.

Складні багатоцілеві функції лісів потребують різностороннього комплексного підходу до лісових ресурсів. Режим використання лісових ресурсів повинен відповідати соціально-екологічним умовам з урахуванням природних факторів. Тільки при