У відповідності з Урядовими постановами територія держлісгоспу віднесена до першої (1984га), або 83,9% і другої (3814га), або 16,09% груп лісів.

До першої групи лісів віднесені:

курортів 739 га.

2. Лісопаркова частина лісів зеленої зони 3820га.

3. Захисні смуги лісів вздовж залізничних доріг 767га.

4. Захисні смуги лісів вздовж автомобільних доріг загальнодержавного, республіканського і обласного значення 674га.

5. Лісогосподарська частина лісів зеленої зони 8045га.

6. Інші ліса, які мають важливе значення для захисту

навколишнього середовища 8172га.

До другої групи лісів віднесені експлуатаційні ліси на площі 3814га.

Існуючий поділ лісів на групи і категорії залісененості відповідає основам лісового законодавства і економічним умовам району розміщення держлісгоспу.

Віднесення лісів до категорії захисту передбачає дотримання відповідного режиму ведення господарства, забезпечуючого безперервність лісоексплуатації з цілью одержання цінної деревини і інших продуктів лісу. Одночасно з цим враховується дотримання всіх можливих захисних і охоронних функцій лісу, яким, в порівнянні з вказаними вище повинна приділятися першочергова увага, особливо увага при цьому відводиться природньо-охоронним об’єктам і, в першу чергу, лісовим.

Всі перераховані заповідні об’єкти знаходяться в доброму і задовільному стані і відповідають пред'явленим до них вимогам. В умовах інтенсивного ведення лісового господарства і лісоексплуатації значний інтерес мають збережені природні деревостани і більш старшого віку і складу близького по корінних, а також створених штучним шляхом і маючих достатньо хорошу продуктивність. Із переважаючих порід на території держлісгоспу перше місце по площі займає дуб, на другому місці граб, на третьому - сосна звичайна і на четвертому бук. Всі інші породи займають незначні площі. Розподіл насаджень в межах вікових груп за переважаючими породами дуже нерівномірний. В умовах держлісгоспу проектним методом лісовідновлення на непокритих лісом площах і лісосіках ревізійного періоду в більшості випадків було і залишається створення лісових культур. Одночасно з цим слід відзначити, що землі зайняті березою, осикою, дубом низькостовбурним, а також чисті культури сосни в сугрудках і деревостани типоутворюючих порід з значною домішкою в складі другорядних порід не відповідають умовам місцезростання. Асортимент інтродуктивних технічно-цінних стійких порід в масивах обмежений. На садибах лісництв і естетичних місцях породна різноманітність зростає. Тут як і в лісі ростуть модрина європейська, сосна чорна, ялиця дугласія, горіхи, каштан і багато інших деревостанів і чагарникових видів. Більшість із них мають хороший ріст, нормально плодоносять.

В підліску в залежності від умов місцезростань зустрічаються і переважають різні види: рокитник, крушина ламка, горобина, ліщина, бруслина, бузина, калина, смородина, свидина, городовина чагарникові верби ; в культурах і плантаціях: горобина чорноплідна, калина і інші. На узліссях зустрічається глід, шипшина.

Наявність і перевага тих чи інших видів в природних умовах, знаходяться в тісному зв’язку з родючістю і степенем зволоження ґрунтів, тобто з умовами місцезростання, а також з складом, походженням, віком і повнотою насаджень. Цим також обумовлений і розвиток надґрунтового трав'янного і мохового покриву. Крім цього, склад живого надґрунтового покриву знаходиться і в тісному зв'язку з комплексом проведених лісогосподарських заходів (рубки головного користування, методи обробітку ґрунту при лісовідновленні).

Трав'янистий і моховий покрив також різноманітний за складом і розвитком. Це також обумовлюється ступенем зволоження і родючості ґрунту, місцезнаходженням ділянок по рельєфу, складом, зімкнутістю деревостанів і чагарників, комплексом господарських заходів і багато іншим.

В живому надґрунтовому трав’яному покриві свіжого субору переважають: верес звичайний, гвоздика піскова, перстач сріблястий, цмин пісковий, вероніка лікарська, а в вологих суборах переважає білоус стиснутий, чорниця, перстач прямостоячий, молінія голуба.

Свіжі сугрудкові місцезростання характеризує комплекс олігомезотрофних видів при наявності окремих мегафонів, буквиця лікарська, материнка звичайна, звіробій звичайний, суниці лісові, купина лікарська, вероніка дібровна, гравілат міський, медунка темна.

В сухій діброві постійно суниці лісові, астрагал солодко-листий, шавлія лучна, материнка звичайна, підмареник чіпкий.

Найбільш тировими індикаторами свіжих і вологих ґрунтів є: копитняк європейський, зірочник гайовий, печіночниця звичайна, ряст ущільнений, маренка запашна, вороняче око, герань Робертова, зеленчук жовтий, безщитник жіночий, яглиця звичайна.

Поруч з цими значне розповсюдження мають і другі індикатори, що буде вказано при описі конкретних типів лісу.

На ділянках лісових культур, в зв'язку з обробітком ґрунту перед посадкою і доглядами за культурами, а також в зв'язку з різноманітністю породного складу, віком і повнотою - живий надґрунтовий покрив значно трансформований.

На ділянках з близьким заляганням вапняку і крейди в рослинному покриві, характерна присутність кальцієфілів. І на кінець, рослинний комплекс, поряд з індикаційною цінністю має велике технічне, лікарське і харчове значення.

В завершенні слід сказати, що деревна, чагарникова і трав'яниста рослинність в комплексі з іншими компонентами і факторами середовища мають виключно важливу роль в ґрунтоутворюючому процесі, безцінні їх природоохоронні і екологічні функції.

1.2 Законодавча база ведення лісового господарства в Україні

Головним законом України про ліси і ведення лісового господарства в них, є Лісовий кодекс. Лісовий кодекс є основним правовим документом лісового законодавства. Його завданням є регулювання правових відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх наукового обгрунтуваного раціонального використання.

Відповідно до ст.3 Лісового кодексу України, ліс – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварини, мікроорганізми та інших природні компоненти, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують