Лісовий кодекс встановлює порядок переведення лісових земель до нелісових. Відповідно до ст.42, переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов’язаних із веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, здійснюється за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Переведення лісових земель до інших категорій можливе лише за згодою відповідних державних органів АРК, областей, міст Києва і Севастополя.

У разі переведення земельних ділянок з лісового фонду до інших категорій земель та передачі їх у власність або надання у користування для потеб, не пов’язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників і про порядок використання одержаної при цьому деревини. Юридичні особи і громадяни, яким передаються у власність чи надаються у користування земельної ділянки без прав вирубування дерев і чагарників, зобов’язані забезпечити їх збереження і догляд за ними.

Підсумовуючи, слід зазначити, що існують відмінності у поділі лісів за категоріями захисності, поданих у ст.36 Лісового кодексу, і у порядку. Класифікація запропонована порядком, видається досконалішою. Окрім того, ця класифікація є більш простою і зрозумілою. Порядок значно розширив коло суб’єктів, які можуть порушувати клопотання про поділ лісів на групи, віднесення їх до категорій зависності, включивши до нього навіть громадян. Такий підхід узгоджується з сучасними ідеями розширення участі громадськості у справі охорони довкілля.

1.3 Дослідження та застосування ефективних методів підвищення продуктивності лісових ценозів

У лісівничій літературі й на практиці часто вживається термін “продутивність лісових насаджень”. До недавнього часу термін відносили лише до деревини, а тепер він стосується й інших продуктів лісу та його екологічного впливу на довкілля.

В “Лесной энциклопедии” (1980) дається таке тлумаченя продуктивності насаджень: це запас стовбурної деревини, гілля, листя, хвої та коренів, підросту, підліску, живого надгрунтового покриву на одиниці площі, тобто на 1га у віці стиглості, які вимірюються куб.м/га або у т/га. Продуктивність насаджень – найважливіший показник для оцінки лісостану.

Академік І.С.Мелєхов (1987) назвав проблему підвищення продуктивності лісів – проблемою велечезного соціального і народногосподарського значення. В поняття продуктивності лісів включають не тільки деревину, а всі інші їх корисності. Це підкреслює різке підвищення екологічного, економічного і соціального значення лісів в умовах екологічної кризи на планеті.

Існує декілька класифікацій видів продуктивності. Їх можна було б об’єднати в чотири групи: біологічну, екологічну, деревну і загальну або комплексну продуктивність.

Загальна екологічна комплексна продуктивність лісів складається із захисної та деревної продуктивності, продуктивності побічних користувань та рекреаційної продуктивності нелісових земель і лісових акваторій. Комплексна загальна екологічна продуктивність лісів базується на раціональному використанні кожного клаптика земель лісового фонду з найбільшою економічною й екологічною віддачею.

Деревна продуктивність визначається кількістю і якістю деревини, яку отримують у віці технічної стиглості з одиниці площі. Отже, найбільш повним показником деревної продуктивності є запас деревини у віці стиглості на 1 га, його об’ємна вага. Як і всі види продуктивності , вона залежить від природних чинників (клімат, грунт, материнська порода, орографія, водоємність груунтів, взаємодія з твариним світом тощо), лісівничо-таксаційних (склад, поточний приріст за об’ємом, запас достигаючих і стиглих деревостанів, сумарний запас за весь період їх вирощування, походження, повнота деревостанів, бонітет, їх товварність, якість, тип лісу тощо) та антропогенних (економічних) чинників - рівня або культури ведення лісового господарства, забезпечення підприємств і лісництв кваліфікованими кадрами, екологічно прийнятними засобами механізації лісівничих робіт, новітніми технологіями, транспортними шляхами та іншими умовами. Показник продуктивності величина не постійна, а змінюється в просторі і часі залежно від наведених вище чинників 14.

І.В.Туркевич (1968) визначив природну продуктивність лісостанів віку їх рубки в розрізі типів лісу України і лісотипологічних областей, що може слугувати мірилом для порівняння продуктивності лісів держлісгоспів, лісництв.

Захисна продуктивність оцінюється ступенем сприятливого впливу лісового масиву чи лісостану на природне оточуюче людину середовище (мікроклімат, водний режим річок і грунту, вітровий режим, грунтозбереженя і грунтотворення, характер зміни екологічних умов для деревної рослинності і фауни, умови праці і відпочинку населення тощо). Захисна функція лісового масиву до втручання чи освоєння його людинию приймається за одиницю.

Продуктивність побічних користувань – це кількість і якість їх продукції з одного гектара площі лісового фонду, включаючи продуктивність бджільництва, мисливства, рибництва тощо, яку отримують у процесі щорічного природокористування в лісах урочища, лісництва, лісгоспу, області чи іншої одиниці території.

Загальна економічна або комплексна продуктивність – це сукупність усіх категорій продуктивності лісового фонду. Це загальний народногосподарський показник продуктивності у вартісному виразі, яку отримую з одиниці площі лісового фонду від реалізації деревини, її похідних і недеревної продукції багатоцільового використання з урахуванням прижиттєвого впливу лісу на клімат, грунти, водний режим річок і водосховищ, гідротехнічні ресурси, сільськогосподарське виробництво, туризм, рекреацію і збереження екологічного середовища, джерел живлення фауни тощо. Внаслідок недостатнього розвитку лісової економічної науки проблема комплексного вираження і оцінки продуктивності лісу та заходів її ефективного підвищення на сьогодні