Прородна продуктивність зумовлюється природними чинниками сучасного оточуючого людину середовища і від неї не залежить.

Фактична продуктивність – це та, яка під впливом досягнутого економічного розвитку країни уже використовується.

Потенційна загальна продуктивність – це її рівень, якого можна досягнути в конкретних умовах при відповідному вкладенні капіталів і праці найбільш повному використанні досягнень науки і техніки, а також новітніх технологій.

Продуктивність лісу характеризується певними показниками стану лісового фонду. Знання показників стану покритих лісом земель необхідні фахівцями-лісівниками для раціонального ведення лісового господарства і цілеспрямованого вирішення проблеми підвищення продуктивності лісів. Без них неможливо рухатись вперед. Показники стану лісів – це той передній край на якому лісничий починає свою усвідомлену діяльність це “кермо”, без якого неможлива ефективна праця лісничого; це та “піч”, від якої він починає рухатись у напрямку прогресу підвищення лісу.

Показники продуктивності лісу визначаються ревізією лісовпорядження, де працюють найбільш кваліфіковані лісівники, здатні заглядати вперед, в майбутнє лісу і розробляти завдання на перспективу. До таких показників відносять: 1)якісний склад і походження лісостанів, їх вікову структуру; 2)розподіл лісостанів за повнотами, бонітетами та едатопами; 3)запас пристигаючих, стиглих і перестійних лісостанів на 1га за породами; 4)характеристика еталонних лісонасаджень; 5)товарність лісостанів; 6)розподіл корінних та похідних лісостанів за типами лісу та план типів лісу.

Продуктивність лісостану, як й іншого рослинного угруповання, залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні регулюють течію більшості процесів, які визначають надходження та витрату фітомаси. Отже, ріст рослин потрібно розуміти як кінцевий результат складного взаємозв’язку численних фізіологічних процесів. Щоб зрозуміти, чому дерева у різних умовах навколишнього середовища ростуть по-різному, потрібно знати, як зовнішнє середовище впливає на основні фізіологічні процеси, що регулюють ріст. Безперервне збільшення дерева у розмірах залежить від взаємодії фотосинтезу, азотного та жирового обмінів, дихання, асиміляції, накопичення поживних речовин і солей, руху речовин та багатьох інших процесів.

Серед зовнішніх факторів, які забезпечують певну первинну біологічну продуктивність, є такі, що діють безпосередньо на рослини, а є й такі, що діють непрямо, посередньо. До зовнішніх факторів відносяться: інтенсивність надходження ФОР, надходження води, вуглекислоти, мінеральних поживних речовин, кисню, температура повітря та грунту. Ці фактори можна поділити на диференційовані та постійні (для конкретних лісостанів). Диференційовані відрізняються широкою амплітудою коливань своїх значень, а тому вони є головними у створенні різноманітних екологічних умов. Величина постійних факторів, як правило завжди однакова 5.

Існує багато факторів, що діють не прямо, а через зміну факторів, які діють прямо. Це такі, як рельєф, мінералогічний склад гірських порід, що утворили грунт, діяльність багатьох тваринних організмів, господарська діяльність людини тощо. Особливу групу складають фактори, які визначаються самим лісостаном. Це фактори едифікаційної структури.

Продуктивність залежить від факторів зовнішнього середовища, а величина продукції обмежується значенням того з них, який знаходиться у мінімумі. Це пов’язано з фізико-хімічною природою процесів утворення біологічної продукції. Для повного використання матеріально-енергетичних ресурсів зовнішнього середовища, угруповання рослинних організмів повинні одержувати їх у певних співвідношеннях, що зумовлюються самою природою процесів, які протікають в лісостані. Якщо ресурси середовища надходять не у гармонійному співвідношені, то якась їх частина виявиться не використаною. Наприклад, при дефіциті вологи не повністю використовується сонячна радіація, мінеральне живлення тощо.

Внутрішні фактори, що впливають на продуктивність лісостану, - це властивості самих деревних порід, тобто біологічні, екологічні та еколого-фізіологічні, а також фактори властивості самого рослинного угуповання (ценотичні фактори).

Потрібно вивчати вплив зовнішніх факторів на рослинні організми (види, породи), знаходячи значення тих показників, при яких виявляється максимальна продуктивність з мінімальними затратами відповідного ресурсу. Такі показники називають індивідуальними оптимальними показниками. Вони характеризують певні властивості рослин: світлолюбність, посухостійкість, вологолюбність, що зумовлюються генетичною природою, і не можуть залежати від ценотичного оточення, тобто не можуть бути ні “фактичними”, ні “потенціальними”16.

Результатом дії ценотичних факторів продуктивності є структура угруповання (лісостану). Розрізняють два види структурних ознак, які впливають на засвоєння ресурсів середовища: перетворюючі та пасивно пристосовуючі. Перші перетворюють внутрішньо–лісове середовище, формуючи певну структуру, природу лісового насадження. Другі формують його складові з різних за відношенням, наприклад, світла, вологи, рослин.

Доведено (Вернадський, Тоомінг), що рослинність намагається накопичити максимум органічної маси у будь-якому типі місцеоселення, але продуктивнішою і найефективнішою у кожному місцеоселенні буде корінна рослинність. На основі принципу максимальної ефективності використання матеріало-енергетичних ресурсів середовища можна вирішувати питання про оптимальну едифікаційну та адаптаційну структуру рослинного угруповання (лісостану). Така структура повинна задовільнати вимоги щодо максимального поглиннання ФОР кожним із видів, що формують лісостан, нормальної течії інших фізіологічних процесів. Повинна бути встановлена послідовність екологічних ніш, які відповідали б фітоценотичній значимості окремих видів рослин, що заповнюють ту чи іншу нішу. При сприятливому співвідношенні факторів середовища рослин, які займають певну екологічну нішу, будуть забезпечувати максимальну продуктивність лісів.

Лісівничо-екологічний напрямок у лісовій типології отримав подальший розвиток у працях П.С.Погребняка. Основу типологічної класифікації лісів він базував на матеріалістичному принципі єдності організмів і середовища: довкілля – як первинне, сукупність рослин - вторинне. П.С.Погребняк, виходячи із цього незмінного факту, що родючі грунти від яких залежить приріст лісу, складається із двох рівнозначних едафічних фаторів - вологості і достатку. Відсутність одного із них виключає можливість росту лісу. Це означає, що два едафічних фактори не тільки рівнозначні, але утворюють єдність.

Різноманітність складу і продуктивність природного лісу пояснюється впливом космічних і земних факторів середовища. У своїй типологічній концепції П.С.Погребняк основну