Рис. Часткова рівновага: вплив експортних субсидій

На користь введення протекціоністських заходів наводиться дуже багато різних аргументів, від відверто хибних до більш-менш виважених. Одним із найбільш сумнівних аргументів на захист протекціонізму є так звана не-обхідність захисту національних робітників від дешевої іноземної робочої сили. Сумнівність такого аргументу полягає в тому, що навіть, якщо заробітна платня в країні була б нижча, ніж за кордоном, то національні витрати праці все ж могли залишатися нижчими, якщо продуктивність праці значно вища, ніж за кордоном. Навіть якби така ситуація і не мала б місце, то взаємови-гідна торгівля є можливою при переорієнтації виробництва та створенні і розвитку нових конкурентних переваг.

Іншим сумнівним аргументом є "обґрунтоване мито" (scientific tariff). Такі стягнення вирівнювали б ціни на імпортну та національну продукцію і, як стверджує цей аргумент, дозволяли б національним виробникам конкуру-вати з іноземними.

Двома аргументами щодо захисту протекціонізму, що викликають велику кількість запитань є: 1) необхідність зменшити рівень безробіття в країні; 2) ліквідація дефіциту торговельного балансу. Проте такі аргументи об'єдну-ються в систему заходів, що отримала назву політики "спустош свого сусіда", оскільки вирішення проблем однієї країни відбувається за рахунок інших країн. Особливо це стосується тих випадків, коли заходи протекціонізму за-стосовуються для зменшення безробіття в країні та дефіциту торговельного і платіжного балансів, що погіршує ситуацію на ринку робочої сили та платіж-ний баланс інших країн. В результаті інші країни будуть вживати відповід-них заходів, і всі країни в кінцевому підсумку будуть-потерпати. Проблеми з платіжним балансом та безробіттям повинні вирішуватися завдяки захо-дам монетарної" фіскальної та торговельної політики, а не через торговельні обмеження.

Наступним аргументом, на користь протекціоністських заходів є припу-щення про початкові стадії розвитку галузі (infant-industry argument), згідно з яким країна може мати порівняльні переваги, але через брак ноу-хау та низький рівень виробництва така галузь не може бути створена або не може з успіхом конкурувати з іноземними виробниками. Тимчасові заходи протекціонізму можуть бути виправдані на початкових стадіях розвитку га-лузі до того моменту, коли місцеві виробники не отримають економії масшта-бу та не реалізують довгострокові порівняльні переваги. Проте для того, щоб цей аргумент мав Чинність, доходи галузі мають бути достатньо високими, щоб компенсувати втрати споживачів, які повинні купувати товари за висо-кими цінами. Аргумент про початкові етапи розвитку галузі є справедливим, але вимагає декількох важливих обмежень, які водночас зменшують його зна-чення. Зрозуміло, що такий аргумент відноситься, перш за все, до країн, що розвиваються, де ринки капіталу функціонують недосконало. По-друге, до-сить важко визначити потенційні галузі, які вимагають додаткової уваги дер-жави, а також таке спеціалізоване відношення досить важко усунути в по-дальшому, коли галузь уже буде вважатися зрілою. По-третє, заходи з субси-дування "молодих" галузей можуть бути більш ефективними порівняно зі встановленням імпортного мита. Субсидування виробництва є більш безпосе-реднім методом впливу і його легше усунути порівняно з імпортним митом. Єдиною практичною складністю є те, що впровадження субсидій вимагає втрат бюджетних коштів, а не генерує їх, як це робить мито.

Аналогічний принцип можна застосувати при аналізі інших випадків недосконалостей економіки. Зокрема, якщо в галузі присутні екстерналії, наприклад в галузі проводиться підготовка кадрів, які потім залишають га-лузь, то вірогідно, що саме в такій галузі буде спостерігатися нестача інвес-тицій, оскільки вона не отримає доходу у повному обсязі від проведених інве-стицій. Одним із напрямків заохочення розвитку такої галузі та отримання більших позитивних екстерналій буде обмеження імпорту. Такі заходи ра-зом зі збільшенням виробництва призводять до підвищення цін для місцевих виробників. Тому кращим заходом буде надання прямих субсидій такій га-лузі, що заохотить виробників без погіршення становища споживачів. Анало-гічно, прямий податок буде кращим, ніж введення мита, якщо проводиться політика стримування розвитку виробництва, яка призводить до негативних екстерналій, оскільки такий податок не впливає на відносні ціни та спожи-вання. В цілому, найкращим способом врегулювати диспропорції в економіці є заходи економічної, а не торговельної політики.

Пропозиції щодо введення торговельних обмежень можуть стосуватися галузей, які мають стратегічне значення для економіки, але навіть у такому випадку вливання прямих субсидій буде більш ефективним порівняно з введенням мита. Так звані знижені ставки мита можуть застосовуватися для того, щоб заохотити країну-партнера знизити двосторонні митні ставки.

Оскільки в країні існує лише обмежене коло виробників, які істотно ви-грають від протекціоністських заходів, то вони мають тенденцію до об'єднан-ня з метою лобіювання своїх інтересів. В той час споживачі, кожен з яких втрачає .небагато, оскільки загальний обсяг втрат розпорошується серед численної кількості осіб, не схильні до ефективного протистояння введенню про-текціоністських заходів;. Тому стає зрозумілим, де буде знаходитися центр тяжіння в процесі прийняття рішень про введення мита.

Останніми роками було створено кілька теорій, які дають змогу визначити, які груші та галузі будуть захищені, і, що більш важливо, деякі з цих теорій мають емпіричне підтвердження. В розвинених країнах більшим захистом будуть користуватися працемісткі галузі, в яких зайнята велика кількість низькокваліфікованих та низькооплачуваних робітників, які будуть мати великі проблеми у пошуках іншої роботи у разі втрати теперішньої. Певні емпіричні підтвердження існують на користь .теорії "груп тиску", або "заці-кавлених груп", яка стверджує, що високоорганізовані галузі (такі як автомо-більна), користуються більшим захистом, ніж менш організовані. Галузь буде мати більше шансів вважатися організованою, якщо в ній присутня невелика кількість фірм.