Саме для впровадження ідей та досвіду вищих аудиторських організацій світу у 1953 році було створено Міжнародну організацію вищих органів фінансового контролю INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions), до якої входять понад 170 членів, а генеральний секретаріат перебуває у Відні (Австрія). Конгрес INTOSAI проводиться раз на три роки. Результати роботи INTOSAI оприлюднюють у щоквартальних публікаціях Міжнародного журналу з державного аудиту (the International Journal of Government Auditing) та на офіційному сайті в Інтернеті. Регіональні робочі групи INTOSAI здійснюють професійну підтримку аудиту державного сектору шляхом обміну досвідом та ідеями, а також створення професійних стандартів, методичних рекомендацій, методологій та інших практичних матеріалів у сфері фінансового й адміністративного аудитів.

Таким чином, бачимо, що державний фінансовий контроль - невід'ємна частина державного устрою, одна з важливих функцій управління країною, обов'язкова умова нормального функціонування фінансово-кредитної системи. Основна його мета - контроль за виконанням державного бюджету та позабюджетних фондів, організацією грошового обігу, використанням кредитних ресурсів, станом державного внутрішнього і зовнішнього боргу, державних резервів, наданням фінансових і податкових пільг та переваг. У країнах із соціально орієнтованою економікою, як пріоритетні визначені завдання контролю за своєчасним і повним надходженням усіх видів державних доходів, використанням кредитних і залучених коштів на покриття дефіциту державного бюджету, своєчасним фінансуванням витрат на соціальну сферу за обсягами, структурою та цільовим призначенням, у тому числі на оплату праці, виплату пенсій, стипендій, допомог та інших соціальних виплат.

Розвиток ринкових відносин не тільки не заперечує необхідності існування державного фінансового контролю, а й з посиленням соціальної орієнтації дедалі ускладнюється, на державні органи покладається все більша кількість функцій щодо захисту фінансових прав та інтересів членів суспільства, вжиття заходів до усунення та попередження зловживань і крадіжок. Усі цивілізовані розвинуті країни розв'язували і продовжують постійно розв’язувати проблеми вдосконалення системи контрольних органів, сукупності їхніх функцій і повноважень та методів контрольної діяльності.[27, 51]

Ринкові відносини в Україні супроводжуються появою підприємств нових форм власності, зміною джерел фінансових ресурсів, принципів фінансування та кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків, розподілу доходів, складу фінансово-кредитної системи та взаємовідносин між її ланками. В цих умовах з'явилося багато нових напрямків фінансового контролю, відсутніх у планах контрольних органів, яким не приділялося належної ваги при адміністративній системі керівництва. Сформувалася велика сфера діяльності для фінансового контролю, що потребує певної зміни в існуючій системі контрольних органів.

Вивчення зарубіжного досвіду організації державного фінансового контролю та господарського контролю в цілому може стати прикладом для української економіки. Вивчення їхніх досягнень і помилок безперечно може допомогти на нашому власному шляху до цивілізованого ринку та фінансового правопорядку.

Нині в зарубіжних країнах існують дві основні форми господарського контролю - державний і аудиторський. Організаційна схема господарського контролю в зарубіжних країнах має такий вигляд:

- вищий орган державного фінансового контролю, який підпорядковується парламенту або президенту і на який покладено контроль за витрачанням коштів державного бюджету; державні контрольно-ревізійні підрозділи міністерств і відомств, які підпорядковуються як вищому органу державного фінансового контролю, так і відповідному міністерству або відомству. Вони здійснюють детальний контроль за правильністю витрачання державних коштів;

- незалежний аудиторський контроль, що проводить перевірку достовірності звітних даних балансу, законності господарських операцій та надає консультаційні послуги у сфері обліку та фінансів недержавного сектора економіки;

- податкове відомство, яке контролює надходження коштів до державного бюджету.

Органи державного контролю в зарубіжних країнах здійснюють контроль за витрачанням державних коштів та використанням державного майна. Вони контролюють витрачання міністерствами та іншими органами управління коштів, відпущених на їхнє утримання та реалізацію державних програм, здійснюють оцінку їхньої результативності, перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм із виконання урядових замовлень.

Наприклад, Головне контрольне управління Конгресу США контролює здійснення різних державних програм у галузі науки і техніки, енергетики, освоєння космосу, охорони навколишнього середовища, сільського господарства, житлового будівництва та соціального розвитку, використання природних ресурсів, транспорту. При цьому перевіряється законність, доцільність та ефективність здійснених витрат. Федеральна рахункова палата Німеччини контролює також усі федеральні підприємства, страхові установи федерації, власні підприємства з 50-процентною часткою участі держави, всі інші організації, якщо вони розпоряджаються державними коштами. Рахункова палата Австрії уповноважена проводити перевірку не тільки державного господарства федерації, а й фінансову діяльність, що пов'язана з благодійними та іншими фондами і закладами, управління якими здійснюється органами федерації. Державна рахункова палата Угорщини, крім того, контролює діяльність податкового управління, державної митниці, управління гербових зборів і навіть господарську діяльність партій.

У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лише бюджетно-фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату. В Японії, наприклад, таку функцію виконує Управління адміністративного контролю при канцелярії прем'єр-міністра. В його завдання входить підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи і структури державного управління, зміцнення службової дисципліни державних чиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом, розробка проблем окремих верств населення, для розв'язання яких потрібна взаємодія кількох відомств.

Висока ефективність бюджетно-фінансового контролю в зарубіжних країнах зумовлена рядом факторів. Це забезпечується насамперед тим, що керівники вищих органів державного фінансового контролю призначаються і затверджуються парламентами на довші строки, ніж терміни повноважень самих парламентів (у США - на 15 років, у Канаді - на 10 років, Німеччині, Австрії, Угорщині - на 12 років), і можуть бути звільнені з посади тільки за рішенням парламенту у разі професійної невідповідності чи здійснення певних зловживань. Важливою гарантією незалежності є те, що витрати на утримання контрольно-ревізійної системи затверджуються як окрема