Контроль за дотриманням у бюджетній установі митного законодавства забезпечує Державна митна служба України, органи якої, зокрема перевіряють правильність декларування товарів, що перетинають митний кордон України, нарахування, повноту і своєчасність внесення з них податків (ПДВ, акцизного збору й мита) та інших платежів, дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

Дотичні до державного фінансового контролю і Фонд державного майна України (ФДМУ) та Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

У частині здійснення фінансового контролю за діяльністю бюджетної установи завданням ФДМУ є нагляд за дотриманням законодавства під час оренди та відчуження державного майна.

Повноваження державної інспекції України з контролю за цінами в частині державного фінансового контролю у бюджетній установі випливають з таких завдань інспекції: здійснення державного контролю за дотриманням встановленого порядку затвердження й застосування цін і тарифів у міністерствах і відомствах, державних, кооперативних і громадських підприємствах, організаціях та установах; перевірка обгрутованості затверджених міністерствами та відомствами України, об’єднаннями, підприємствами та організаціями, в межах їхньої компетенції, незалежно від форм власності й господарювання, цін і тарифів, стану організації та ефективності роботи відомчого контролю за цінами.

Контрольно-ревізійні підрозділи міністерств і відомств функціонують на підставі Порядку здійснення міністерствами, іншими центральним органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2002 року №685. їхнім головним завданням є здійснення відомчого контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів підприємствами, установами й організаціями, що входять до сфери управління відповідного центрального органу влади та управління [25, 38].

Безперечне право здійснювати державний фінансовий контроль у бюджетній установі має і Рахункова палати, яка як конституційний орган парламентського контролю проводить ревізії та перевірки за витрачанням коштів Державного бюджету України і державних позабюджетних фондів в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національного банку України, Фонді державного майна, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності. До її функцій віднесено також здійснення контролю за законністю та своєчасністю руху бюджетних коштів в уповноважених банках і кредитних установах України.

Основними завданнями Державного департаменту фінансового моніторингу, який здійснює обов’язків фінансовий контроль за всіма фінансовими операціями, визначеними законом як чималі або сумнівні, встановлено збір, опрацювання та аналіз інформації про такі операції. Для цього його наділено правом отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Функціями державного фінансового контролю наділено також Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Так, згідно із Законом України „Про фінансові послуги а державне регулювання ринків фінансових послуг” цей орган має повноваження на розроблення і затвердження нормативно-правових актів, обов’язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їхніми об’єднаннями, та контроль за їх виконанням, а також контроль за достовірністю інформації, яку надають учасникам ринку фінансових послуг, і проведення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг.

Для забезпечення своїх функцій Комісія має право інспектувати фінансові установи, до яких, зокрема, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

Зведену схему системи органів, що забезпечують здійснення державного фінансового контролю наведено у додатку А.

Право на здійснення державного фінансового контролю мають і підрозділи державних цільових та позабюджетних фондів.

Наприклад, Пенсійний фонд України, що є позабюджетним державним фондом, має право на проведення за установленим порядком на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності, планових і позапланових перевірок фінансово-бухгалтерських документів, планів, кошторисів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до пенсійного фонду, а також використання його коштів.

Аналіз чинної системи загальнодержавного фінансового контролю в Україні засвідчує, що головні її недоліки виявляються:

по-перше, у можливості використання розпорядниками коштів державного бюджету, місцевих бюджетів не за цільовим призначенням, неефективно та нераціонально, неповного повернення (або неповернення) бюджетних кредитів і позичок;

по-друге, у роз’єднаності і невпорядкованості дій контрольних органів, відсутності єдиного погодженого плану заходів щодо фінансового контролю як за надходженнями податкових і неподаткових прибутків у бюджетну систему (включаючи державні позабюджетні фонди), так і за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. В Україні й дотепер відсутня теоретично пророблена і законодавчо оформлена концепція загальнодержавного фінансового контролю. Усі наявні та обговорювані в економічній літературі пропозиції й варіанти обмежуються лише державним фінансовим контролем і ґрунтуються, як бачимо, на двох підходах.

Перший підхід відбиває позицію, яка розглядає процес реформування чинних органів фінансового контролю як єдину, ієрархічно згори донизу вибудовану системну вертикаль. Крайнє вираження подібної точки зору є об’єднання усіх контрольних і навіть наглядових органів в єдиний контрольний орган державного підпорядкування, що або функціонує самостійно, або підпорядковується Міністерству фінансів чи Рахунковій палаті України.

Посилення ролі Рахункової палати як органу, що здійснює функції контролю за бюджетним процесом, за доцільністю й ефективністю витрати державних ресурсів і комерційного застосування державної власності, є одним із основних постулатів цього підходу. Тому для повноцінного виконання зазначених функцій, на нашу думку, слід прийняти низку нових рішень та нормативних актів, які б забезпечували правову діяльність Рахункової палати.

З приводу побудови нової системи державного фінансового контролю в Україні є й інший підхід, автори якого