Відповідно до розглянутої позиції структурна основа державної системи контролю має складатися, з одного боку, із вищих органів державної влади і управління, наділених конституцією України і законодавчо-нормативними актами у галузі державного фінансового контролю. З іншого боку, її складовою частиною можуть стати спеціальні органи державного контролю як нині чинні, наприклад, Державний департамент фінансового моніторингу Мінфіну України.

Спеціальні органи державного фінансового контролю мають здійснювати свою діяльність у конкретних галузях або як самостійні центральні органи виконавчої влади, або потужні спеціалізовані підрозділи державних органів та міністерств. У межах їхніх повноважень можливе створення своїх територіальних органів, делегування їм власних прав і функцій.

На нашу думку, кожний із цих підходів має свої сильні і слабкі сторони, однак під час обговорення можливих концепцій організації нової державної системи фінансового контролю увага здебільшого приділяється проблемі контролю за бюджетним процесом, з доцільністю й ефективністю витрат державних коштів, а також володіння, розпорядження і використання об’єктів державної власності.

Чинну концепцію сучасної системи загальнодержавного фінансового контролю (ЗДФК), як нам уявляється, можна розробити на підставі системної методології організаційно-функціонального підходу, всебічного вивчення вітчизняного й закордонного історичного досвіду і досягнень сучасної практики у сфері організації фінансового контролю. Інакше кажучи, усю сукупність методів побудови чинної системи ЗДФК варто класифікувати й досліджувати з позицій наступності, альтернативності і системності.

Розгляд ЗДФК із позицій наступності означає дослідження еволюції інститутів й організацій ЗДФК через призму історичного досвіду організації системи фінансового контролю в Радянському Союзі й Україні.

Історичний досвід засвідчує, що коли здійснювати побудову нової системи фінансового контролю в сучасній Україні за принципом організації фінансового контролю СРСР, то отримаємо жорстку, ієрархічно вибудовану вертикаль управління, яка немає мобільної, оперативної структури.

Дослідження ЗДФК із позицій альтернативності означає вивчення закордонного досвіду організації системи фінансового контролю з метою виявлення загальних (корінних) засад, властивих будь-якій національній системі ЗДФК.

Сучасні національні фінансово-контрольні системи більшості країн світу останнім часом зазнають значних змін, пов’язаних із впливом зовнішніх чинників, а саме:

Посилення процесів глобалізації та пов’язана з ними необхідність приведення національних систем бухгалтерського обліку і звітності, аудиту, контролінгу відповідно до міжнародних стандартів.

Дедалі більшого зростання економічних взаємозв’язків країн світу, збільшення масштабів і розмаїття транснаціональних операцій. Зростання обсягу транснаціональних фінансових потоків, що веде до необхідності формування наднаціональних органів фінансового контролю і моніторингу фінансових потоків, з одного боку, а з іншого – зумовлює потребу співробітництва країн з окремих проблем основі двох чи багатосторонніх угод.

Посилення впливу цивільного суспільства і його залучення до механізмів контролю за діяльністю урядових структур на підставі концепції розгляду уряду як найманого колективного керівника усього суспільства, з метою забезпечення адекватного добробуту населення, підзвітного своїм громадянам.[37, 24]

Корінні засади нової організації ЗДФК практично прийнято усіма пострадянськими державами у сфері фінансового контролю.

В Україні організацію ЗДФК також варто доповнити такими характеристиками (принципами), як:

стандартизація і зближення систем і механізмів фінансового контролю у зв’язку з глобалізацією економіки та переходом на міжнародні стандарти обліку, звітності й аудиту;

незалежність контрольних органів;

цілісність системи контролю і несперечливість її окремих ланок, у тому числі виключення дублювання функцій;

прозорість методів проведення перевірок;

підзвітність і відповідальність державних контрольних органів перед суспільством;

використання деяких принципів роботи незалежного приватного аудиту, експертів у діяльності окремих суб’єктів державного фінансового контролю тощо.

Побудова нової системи ЗДФК із позицій системності допускає використання організаційно-функціонального підходу до структури фінансового контролю. У такому разі інститути й організації ЗДФК варто розглядати з позицій організаційних принципів системно підходу, таких як сконцентрованість дій, комплексність, виділення вирішальної ланки, поетапність розвитку й організації динамічності.

Принцип сконцентрованості дій системи ЗДФК на досягненні її головної мети – запобіганні й виявленні порушень законодавчо затверджених норм фінансового оправа державного, муніципального і приватного капіталу, інакше кажучи, сконцентрованість дій – це основа формування єдиної системи ЗДФК, її найістотніший зміст.

Добре організована система ЗДФК відрізняється від будь-якої іншої системи насамперед вищим ступенем сфокусованості усіх дій системи на досягненні основної мети. Цим вирізняється головна роль принципу концентровано стій дій з-поміж інших організаційних принципів формування системи ЗДФК.

Реалізація принципу сконцентрованості дій у становленні системи ЗДФК допускає:

зосередження діяльності кожного контрольного органу в системі ЗДФК на досягненні загальної мети усієї системи, що представляє інтереси держави й регіональних утворень;

чітке розмежування контрольних функцій між органами кожного рівня системи ЗДФК, що виключають паралелізм і дублювання її діяльності;

поєднання і (спільну) діяльність органів системи ЗДФК; при цьому поєднання означає здатність різних органів фінансового контролю взаємодіяти без взаємних перешкод, а спільність – здатність органів контролю до здійснення спільних дій як у межах однієї підсистеми (законодавчої або виконавчої влади), так і в межах системи ЗДФК у цілому.

Принцип комплексності дій у становленні системи ЗДФК – це забезпечення відповідного розвитоку контрольних органів на всіх рівнях системи управління з урахуванням їхнього взаємозв’язку та взаємозамінності. Інакше кажучи, реалізація принципу комплексності підвищує дієвість системи ЗДФК.

По-перше, за рахунок розвитку багатосуб’єктної системи фінансового контролю, що включає підсистеми законодавчої (представницької) і виконавчої гілки влади на державному та регіональному рівнях самоврядування.

По-друге, за рахунок вимог досягнення