Невідкладною справою є формування в країні ефективного державного фінансового контролю, який функціонував би як цілісна система. Проблема полягає в тому, що на сьогодні контрольні функції у фінансовій сфері покладено приблизно на десять державних органів, повноваження яких досить часто дублюються, що можна пояснити недосконалістю нормативної бази та її відрубністю. Саме тому виникає потреба у прийнятті єдиного нормативного акта – Закону України „Про державний фінансовий контроль”.

Широка сфера застосування фінансового контролю дає змогу істотно впливати на весь економічний процес, стежити за дотриманням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності регіонів, секторів і галузей, економіки, збалансованістю державного й місцевих бюджетів, захищеністю фінансово-економічних інтересів громадян і суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів держави, поліпшенню керованості фінансовими ресурсами, розвитку ринкової економіки.[36, 77]

Внаслідок нескоординованої трансформації система фінансового контролю України на даний час витрачає непропорційно великі ресурси на своє утримання, зберігає багато рис пострадянського періоду, особливо, що стосується організаційно-функціональної структури контролюючих органів, методів та форм, які вони застосовують, а тому є морально застарілою і фактично не в змозі досягти необхідного прогресу.

В Україні реформа фінансового контролю як елементу фінансового управління значно відстає від реформи міжбюджетних відносин. У зв’язку з цим актуальним і доцільним є формування сучасної системи фінансового контролю, яка повинна базуватися на принципі децентралізації. Необхідно чітко визначити роль і місце держави та органів місцевого самоврядування у сфері фінансового контролю.

Зволікання у процесі реформування фінансового контролю, зокрема чіткого розмежування основних видів державного і муніципального фінансового контролю, тобто фактичного делегування окремих державних повноважень щодо цього елементу бюджетного процесу до органів місцевого самоврядування, може призвести до погіршення стану фінансово-бюджетної дисципліни у державі та загострення ситуації з невідповідністю системи управління місцевими бюджетами системі фінансового контролю.

Після здобуття незалежності Україна досягла позитивних зрушень у розвитку своєї системи фінансового контролю. Проте теперішня система контролю розвивається дещо стихійно. При створенні органів контролю не була використана можливість перегляду усієї системи фінансового управління й контролю в цілому і здійснення необхідних реформ у цій сфері. Внаслідок нескоординованої трансформації система фінансового контролю досі витрачає непропорційно великі ресурси на своє утримання, зберігає багато рис пострадянського періоду, особливо в організаційно-функціональній структурі та методах роботи органів контролю, а тому є морально застарілою і фактично не забезпечує необхідного прогресу у стабілізації фінансово-бюджетної дисципліни в державі.[44, 21]

З прийняттям Бюджетного кодексу України у 2001 році частково було створено правове поле для розвитку державного й муніципального фінансового контролю, проте лише у частині контролю за дотриманням бюджетного законодавства. На сьогодні у Верховній Раді України перебуває понад 10 законопроектів, що стосуються регулювання правової бази сфери фінансового контролю. Ці законопроекти практично не розглядаються Верховною Радою України, оскільки авторські позиції у більшості з них суперечливі й належно не визначають поняття фінансового контролю, системи органів фінансово контролю, основних засад його здійснення тощо.

У 2005 році Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (далі – Концепція), головною метою якої є підвищення ефективності використання державних ресурсів й адаптація системи державного внутрішнього фінансового контролю України до системи ЄС шляхом проведення аналізу, визначення основних завдань з реформування цієї системи та визначення стратегічних напрямів і головних етапів її розвитку.[12]

Проте у зазначеній концепції розвиток муніципального фінансово контролю як окремий напрямок взагалі не окреслено. Модель, запропонована в положеннях цієї Концепції, включає органи місцевого самоврядування до органів державного сектору. Довкола місцевого самоврядування традиційно виникають перманентні дискусії, які відбивають насамперед спроби відповісти на питання природи й сутності явища суспільного життя та його місця в механізмі управління державними справами. Одне із таких питань, довкола якого не вщухає полеміка, чи місцеве самоврядування – це лише елемент громадянського суспільства, яке прагне побудувати Україна, чи воно є також складовою державного механізму, основне соціально-політичне призначення якого полягає у реалізації завдань та функцій держави.

Відповідно до норм Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах законів України. Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право й реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.[5, 21] У статтях 142 – 145 Конституції України та нормах Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” чітко визначені функції й повноваження органів місцевого самоврядування, і вони не належать до державного сектору. Лише окремі, делеговані повноваження органів виконавчої влади надані законом органам місцевого самоврядування, можна розглядати як державні повноваження.

Водночас у Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.[5, 27]

На нашу думку, Концепція має базуватися на принципі децентралізації системи внутрішнього фінансового контролю, яка б відповідала сучасним запитам і сприяла стабільному зростанню економіки України та її регіонів. Треба чітко визначити роль і місце держави й органів місцевого самоврядування у цій сфері, зокрема розмежувати компетенції між усіма рівнями влади одночасно, визначивши функціональні повноваження органів державної влади одночасно .визначивши функціональні повноваження органів