державної влади й місцевого самоврядування , у тому числі обласних та районних рад, виключаючи їх дублювання. Системи спеціального державного фінансового контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування в Україні поки що немає. Є загальний контроль за використанням бюджетних коштів і обов’язковий аудит підприємств та організацій, включаючи й комунальний сектор.
В Україні реформа фінансового контролю як елементу фінансового управління значно відстає від реформи міжбюджетних відносин. Сучасна система міжбюджетних відносин в Україні потребує розроблення чітких критеріїв оцінки використання бюджетних коштів як державного, так і місцевих бюджетів.[26, 215] Зволікання у цьому процесі може призвести до погіршення стану фінансово-бюджетної дисципліни у державі та загострення ситуації з невідповідністю системи управління місцевими бюджетами та міжбюджетних відносин системі внутрішнього фінансового контролю. Досвід країн, що розвиваються, свідчить, що вони здійснюють децентралізацію управління для пришвидшення економічного зростання. Реалізація положень Закону України „Про місцеве самоврядування” зумовлює появу в Україні принципово нових суб’єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевого самоврядування. Вони мають відігравати дедалі важливішу роль у здійсненні внутрішнього фінансового контролю за таки обставин.
Насамперед вони є дійовим засобом суспільного самоконтролю. У цьому полягає нереалізований потенціал регіонів, який треба обов’язково розвивати. Крім того, вони є суб’єктами управління фінансовими ресурсами та майном відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до зазначеного закону органи місцевого самоврядування уповноважені здійснювати фінансовий контроль, зокрема щодо бюджету, фінансів, цін, права власності, соціально-економічного розвитку, планування та обліку, відносин з підприємствами, установами й організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад тощо.
Показники останніх років, які характеризують фінансово-бюджетну дисципліну як в цілому в державі, так і в більшості регіонів, свідчать про погіршення стану у цій сфері та неспроможність теперішньої системи фінансового контролю ефективно здійснювати державні функції з контролю на регіональному рівні. Звіти про результати контрольно-ревізійної діяльності органів Державної контрольно-ревізійної служби є також елементом контрольних дій та складаються з старою системою показників, які не відповідають положенням бюджетного кодексу України, що істотно впливає на об’єктивність та достовірність даних про стан фінансово-бюджетної дисципліни. Місцеві органи влади взагалі не уповноважені складати такі звіти і системно не відстежують ситуацію з дотримання бюджетного та фінансового законодавства.
Однією з проблем створення та розвитку муніципального фінансового контролю в Україні є несформованість інституцій, які б забезпечили ефективний і дійовий фінансовий контроль у кожному окремому регіоні. На сьогодні у структурі органів місцевого самоврядування та апаратів місцевих державних адміністрацій не передбачено окремого підрозділу, на який би покладалися функції проведення внутрішнього фінансового контролю. фактична є ситуація щодо організації внутрішнього фінансового контролю в регіонах різна: здебільшого в обласних державних адміністраціях при їхній структурних підрозділах діють контрольно-ревізійні відділи; в окремих обладміністраціях функції внутрішнього фінансового контролю здійснюють підрозділи, що діють у складі галузевих управлінь; у деяких з них відповідних підрозділів взагалі не створено. Усе це призводить до існування малоефективного внутрішнього фінансового контролю за витрачанням коштів місцевих бюджетів і трансфертів.
3.2. Перспективи розвитку державного фінансового контролю на регіональному рівні
Сучасний бюджетний процес потребує дотримання фінансово-бюджетної дисципліни усіма учасниками бюджетного процесу, що забезпечується системою дійового та ефективного фінансового контролю як на центральному, так і на регіональному рівні. Фінансовий контроль треба розглядати як багатогранну систему аналізу та перевірки законності, раціональності, доцільності процесі формування й використання фінансових ресурсів на усіх рівнях управління, оцінки ефективності прийнятих управлінський рішень і на цій підставі досягнення економічного зростання.
Фінансовий контроль можна класифікувати залежно від суб’єктів, що здійснюють контроль. Деякі науковці в Україні виокремлюють державний, муніципальний, громадський контроль.[24]
Державний фінансовий контроль здійснюється від імені держави з використанням державних повноважень, суб’єктами якого є органи державної влади. Принципово новим видом фінансового контролю в Україні стає муніципальний фінансовий контроль, що здійснюється в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці органами місцевого самоврядування та їхніми представницьким органами. Розвиток громадського контролю зумовлений становленням в Україні громадянського суспільства. Такий контроль здійснюватиметься незалежними від органів державної влади та місцевого самоврядування громадянами й утворюваними ними громадськими організаціями.
Реформа державного управління, котру розпочато в Україні, має три складові: територіальна, адміністративна та бюджетна, і на цьому етапі необхідно формувати основні напрямки реформи й інституції оновленої системи державного управління. Оскільки контроль є невід’ємним елементом управлінської діяльності держави та чинником усунення перешкод при здійсненні управлінський дій, одним із напрямків адміністративно-територіальної реформи доцільно виділити розбудову системи муніципального фінансового контролю.
На нашу думку, необхідно (у контексті реформи системи державного управління, що започаткована в Україні) взагалі змінити підходи до поняття контроль і наблизити його до європейських тлумачень. Слід виходити з того, що контроль – невід’ємний елемент управлінської діяльності, чинник підвищення її ефективності й подальшого удосконалення. Він спрямований на конкретний результат і шляхи досягнення цього результату, а також усунення суб’єктивних перешкод при здійсненні управлінської діяльності. Систему фінансового контролю в Україні треба переорієнтувати на пріоритетність виправлення порушень та створення умов їх недопущення. Гучні виявлення та фіксування порушень бюджетного законодавства й покарання винних у сучасних умовах розвитку демократичного суспільства має політичне забарвлення і не сприяє розвитку дійової системи фінансового контролю та управління.
Фінансовий контроль на місцевому рівні повинен мати безперервний характер і не залежати від факту перевірки працівниками контрольних органів. Побудувати в Україні ефективну систему, яка б забезпечувала стабільний стан фінансово-бюджетної дисципліни в регіонах, можна лише за наявності ефективної системи внутрішнього фінансового контролю в органах місцевої влади на всіх рівнях (області, міста, села тощо). Без кардинальних змін у
