На нашу думку, проблема визначення пріоритетності того чи іншого контрольного органу надумана і насамперед виникає через брак чіткого розподілу завдань, повноважень та функцій, їхнього дублювання. Щодо цього цікавим є такий аспект. Наукова думка у фінансовій сфері та практика діяльності уже давно розподілили контроль на три головні форми: попередній, поточний і подальший. Узявши цей критерій за основу у розробленні вищезгаданої концепції, ми матимемо чітке структурування, тому що абсолютна більшість контрольних відомств має свої досить специфічні завдання, чітко визначену сферу діяльності й працює за першими двома формами контролю. Головна проблема виникає при організації подальшого контролю, у розподілі завдань і повноважень між Рахунковою палатою, Головним контрольно-ревізійним управлінням та реанімованим відомчим контролем.

Сьогодні держава має понад 15 тисяч розпорядників і отримувачів бюджетних коштів. В економічній площині держави діє понад 800 тисяч платників податків, із них отримують ті чи інші пільги з оподаткування понад 100 тисяч. Вищеназвані показники свідчать, що поле контрольної діяльності достатнє для всіх контрольних органів. Звісно, для забезпечення елементарного порядку та фінансової дисципліни треба бодай раз на два роки здійснювати перевірку законності, ефективності й цільового використання бюджетних коштів, функціонування й використання державної власності, взаємовідносин платників податків із державою тощо. Тому вважаємо, що головною функцією Державної контрольно-ревізійної служби має стати контроль за законністю, ефективністю й цільовим використанням державних коштів кожним розпорядником бюджетних коштів і їхнім отримувачем.

Не повинні залишитися осторонь і питання розроблення пропозицій, що стосуються удосконалення фінансового, бюджетного, податкового та митного законодавств. Із метою забезпечення цілісної системи державного фінансового контролю до сфери повноважень Рахункової палати слід віднести контроль за ефективністю всієї діяльності Національного банку, а не лише виконання його кошторису. Немає сумніву, що повинні зберегтися й окремі функції, які виконуються нині. Зокрема, такі, як контроль за державним боргом, дефіцитом бюджету тощо.

У концепції доцільно врегулювати питання взаємовідносин і взаємодії контрольних органів, закріпити положення про те, що Рахункова палата є найвищим органом державного контролю і здійснює контроль як за доходами, так і видатками Державного бюджету України й має право на перевірки всіх державних інституцій, а Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує періодичне проведення ревізій та перевірок, у тому числі й на прохання правоохоронних органів. Водночас контрольні функції тих чи інших структур, що здійснюють державний фінансовий контроль, повинні визначатися спеціальними законами.

Для розроблення концепції треба створити робочу групу, а після завершення роботи документ слід усебічно обговорити на спільній нараді представників контрольних органів із залученням відповідних науковців і затвердити спільним рішенням Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а, можливо, й указом Президента. Це дасть змогу ще до підготовки та прийняття відповідного законодавчого акта зняти всі неузгодженості й непорозуміння стратегічного характеру й дістати підтримку як законодавчої, так і виконавчої гілок влади.

Лише після розроблення та затвердження концепції буде доцільним перейти до роботи над підготовкою відповідного законопроекту про державний фінансовий контроль.

Виконання запропонованих заходів, поза сумнівом, дасть можливість створити цілісну й ефективну систему державного фінансового контролю, поліпшити бюджетну дисципліну, звести до мінімуму зловживання у бюджетній сфері й використанні державного майна, удосконалити управління державними фінансами і досягти стандартів демократичних країн щодо прозорості цього процесу.

Список використаних джерел

Конституція України. - К.: Преса України, 1997;

Бюджетний Кодекс України від 21.06.2001  № 2542-III/ ВВР, 2001, N 37-38;

Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”;

Закон України „Про місцеві державні адміністрації” №586XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – 21 травня. - № 18. – С.18 ;

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” №280/97 – ВР // Офіційний вісник України. – 1997. №25. – С.20;

Закон України „Про державну податкову службу в Україні” Редакція вiд 31.03.2005 // Офіційний вісник України вiд 15.04.2005 - 2005 р., № 13, с. 57, стаття 662;

Закон України „Про рахункову палату” редакція від 15.12.2005 // Відомості Верховної Ради України вiд 07.04.2006 - 2006 р., № 14, с. 560, стаття 118;

Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України. Указ Президента України вiд 28.11.2000 № 1265/2000 // Офіційний вісник України вiд 15.12.2000 - 2000 р., № 48, с. 10, стаття 2080;

Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України 821 від 18.05.2000 // Офіційний вісник України. — 2000. — 20. — С.91.;

Про затвердження Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби Постанова Кабінету Міністрів України вiд 08.08.2001 № 955 // Офіційний вісник України вiд 23.08.2001 - 2001 р., № 32, с. 212, стаття 1478;

Питання проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту Постанова Кабінету Міністрів України вiд 25.03.2006 № 361 // Офіційний вісник України вiд 12.04.2006 - 2006 р., № 13, с. 147, стаття 868;

Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю” №158р від 24.05.2005 року;

Про затвердження Стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, що здійснюється органами виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 24.07.2003 № 1156 // Офіційний вісник України вiд 15.08.2003 - 2003 р., № 31, с. 43, стаття 1613;

Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на 2005-2009 роки Розпорядження Кабінету Міністрів України