ризику захворюваності даною хворобою в цілому, використовується популяційна фракція атрибутивного ризику. Вона розраховується як відношення популяційного атрибутивного ризику до всього числа осіб даної популяції, які захворіли відповідною хворобою за той самий період часу.
При аналізі ризику впливу навколишнього середовища на здоров'я населення виділяють етапи ідентифікації та кількісного розрахунку ризику.
Методологічні основи для ідентифікації факторів ризику навколишнього середовища на здоров'я людини розглянуті в роботі [6]:
1. Припущення, що фактор ризику виникає при виявленні однонаправленої кореляції між присутністю (або зростанням) прикмети і присутністю (або зростанням) явища, яке вивчається.
2. Такий зв'язок має бути послідовним у часі. Для його виявлення вимагається проведення проспективних досліджень, і мірою зв'язку є частота виникнення нових випадків захворювань за певний період часу. В одномоментних дослідженнях неможливо довести, що ознака, яка спостерігається, є фактором ризику.
3. Повторюваність виявленого зв'язку в однакових умовах. Неможливість повторення в однотипній ситуації або повторення в різних умовах змушує думати про дію інших закономірностей.
4. Ознака вважається фактором ризику, поки його зв'язок із захворюваністю є самостійним і незалежним. Важливо завжди мати на увазі, що відсутність інформації про існування інших факторів ризику не значить, що їх не існує в дійсності.
5. Наявність такої величини ризику, яка досягає деякого практичного значення порогу відбору. Наприклад, критерієм ознаки як фактору ризику може бути така величина відносного ризику, при якій захворюваність зростає як мінімум у два рази порівняно з контрольною групою.
6. Ознака називається фактором ризику в тих випадках, в яких його зв'язок із захворюванням залишається до кінця не розкритим і оцінюється як ймовірність.
Для кількісної оцінки ризику використовувалися різні математичні моделі [10]. Серед них найпоширенішими є модель Мантела - Бріана і так звана Одноходова модель. Ці моделі використовувалися в основному для оцінки ризику канцерогенезу. Поширеними моделями є також Багатоходова модель Армітаджа - Дола, фармакокінетична модель Корнфельда, гама-багатоходова модель. Крім того, хотілося б звернути увагу ще на одну перспективну модель - математичну модель для екстраполяції ризику на основі тривалості реакції.
Всі ці моделі відзначаються суттєвими недоліками [32, 36]:
- вибір моделі впливає на розрахункову дозу, яка відповідає прийнятому рівню ризику;
- дані про залежність реакції від дози можуть однаково відповідати будь-якій моделі, не даючи статистичної основи для прогнозування реакції при низьких дозах;
- моделі не враховують впливу декількох хімічних сполук;
- моделі надають переважну можливість розрахунку ризику для різних груп населення, а не для окремих осіб.
Складність побудови математичних моделей для оцінки ризику полягає в тому, що людина контактує з великою кількістю хімічних сполук, які поступають з різних біогеохімічних середовищ, а прояв гострих і хронічних ефектів впливу значною мірою залежить від поведінки людей, їх фізичної і емоційної активності та індивідуального сприйняття. Для запобігання цим складностям використовуються непрямі методи досліджень, включаючи й експериментальні дослідження над тваринами, а також епідеміологічні спостереження. Однак тут можливі помилки при екстраполяції даних з тварин на людину, які інколи відрізняються на порядок або на два. Виходячи з цього дані для оцінки ризику, отримані при дослідженні на людях, мають переважати над даними, які отримані при дослідах над тваринами.
Досі в Україні не розроблено загальнодержавного напрямку оцінки ризику для здоров'я людини та навколишнього середовища. Наявність кількох напрямків оцінки ризику дозволить вибрати найкращу систему моніторингу, по-новому визначити цілі та пріоритети служби охорони здоров'я, посилити заходи, спрямовані на зміцнення екологічної безпеки.
3.2.3. Екологічний аспект ризику
Аналіз ризику, як і в цілому питань взаємодії людини з природою та гарантій безпеки її існування, вимагає детального вивчення стану природного середовища, системного підходу.
Головним завданням аналізу ризику стосовно екологічної безпеки є вивчення найрізноманітніших сторін взаємодії різних антропогенних факторів з елементами біосфери та наслідків цього впливу з метою виявлення їх характеристик і кількісної оцінки негативного впливу. Результати аналізу ризику потрібні для оптимізації взаємодії людини з природою.
Аналіз ризику як фактору національної безпеки України, зокрема її екологічних систем, потребує аналізу різних видів взаємодії людини з природою [8, 22].
Перший вид - це стихійна антропогенна взаємодія, коли людина в процесі господарської діяльності використовує природне середовище як деякий "амортизатор" між джерелами взаємодії та людиною. Викиди відходів у природне середовище підприємствами є прикладом такої взаємодії.
Другий вид - взаємодія з навколишнім середовищем, головним чином з ненавмисним впливом на природу та перетворенням біосфери. Це будівництво міст, обробка сільськогосподарських угідь, видобуток корисних копалин відкритим способом і т. ін.
Третій вид - використання навколишнього середовища шляхом цілеспрямованого широкомасштабного перетворення природи. Це свідомий вплив. Приклади його - будівництво водосховищ, вплив на метеорологічні процеси з метою викликати додаткові опади тощо.
У статті співробітників Окріджської національної лабораторії (США) відзначається, що управління навколишнім середовищем, яке грунтується на концепції ризику, найбільш оптимальне в тому випадку, коли цей ризик можна кількісно оцінити [29].
Аналіз ризику в екології включає такі етапи:
Перший - це вивчення ефектів впливу різних факторів на навколишнє середовище. Він полягає в аналізі реакцій організмів, популяцій, екологічних систем на численні взаємодії у різних середовищах і наслідків від цієї взаємодії (хвороби, смерть окремих організмів, популяцій, екосистем).
Другий - кількісна оцінка ризику (етап математичного моделювання), яка є ймовірною характеристикою тієї загрози, що виникає для навколишнього середовища при можливих антропогенних забрудненнях. Математичне моделювання екологічних процесів і систем з метою аналізу ризику - це насамперед виявлення потоків сполук - біогеохімічних циклів [43]. Один із найчастіше використовуваних тут класів математичних моделей - лінійні стаціонарні балансові моделі [23]. Використовуючи цей