В більшості визначень небезпека розглядається як об’єктивно існуюча реальність у відношеннях як між суспільством і технікою, так і у відношеннях з навколишнім середовищем — середовищем проживання людини. Згідно визначенню «Комітету по сприйняттю ризику і інформуванню про нього» Національної дослідницької ради США небезпекою є: «… дія або явище, що спричиняє потенціальну шкоду людям чи предметам».

Геологічна служба США визначає небезпеку як геологічну умову, процес або потенціально можливу подію, що погрожує здоров’ю, безпеці і добробуту населення і нормальному функціонуванню економіки та органів керування [3].

За визначенням В. Маршалла [4], небезпека — природне або техногенне явище, в результаті якого можливе виникнення явищ або процесів, здатних вражати людей, чинити матеріальні збитки, руйнувати довкілля.

D.[4] розглядає небезпеку як імовірність виникнення в певний момент часу у межах даних територій явища, потенціально спроможного вражати людей і чинити матеріальні збитки.

Таким чином, небезпека — досить широке комплексне поняття, що включає точки зору різних наукових дисциплін. А. Б. Качинський, А. М. Сердюк [1] підкреслюють, що небезпека — поняття якісне. Кількісною мірою небезпеки є ризик.

Ризик — це імовірні збитки, які можуть бути встановлені шляхом перемноження вірогідності (частоти) негативних подій на величину можливого збитку від неї [6]. Подібним чином визначається ризик більшістю спеціалістів в області природної і техногенної небезпеки.

Основними елементами сучасної оцінки ризику є оцінка ризику через небезпеку та обліку імовірності негативного впливу різних рівнів антропогенних факторів навколишнього середовища [7]. Так, за визначенням В. Маршалла [4], ризик — це частота реалізації небезпеки. Е. Дж. Хенлі, Х. Кумамото [8] розглядають ризик як імовірність людських і матеріальних збитків чи ушкоджень. В останні роки такий підхід стає визначальним у визначенні термінів «ризик» та «небезпека».

З урахуванням цих двох елементів пропонуються такі визначення.

Небезпека — це природне та техногенне явище із прогнозованою або неконтрольованою загрозою виникнення небажаних подій у певний момент часу і в межах даної території, здатне нанести збиток здоров’ю людей, матеріальні збитки, руйнувати довкілля. Небезпека визначається якісно.

Ризик — це усвідомлена небезпека виникнення подій з визначеними у просторі і часі небажаними наслідками. Ризик — величина кількісна і визначається як помноження імовірності негативної події на величину можливого збитку від неї [1].

Така форма визначення ризику, за думкою авторів, достатньо зручна, тому що дозволяє об’єднати у одному показнику різнорідні дані про об’єкт та суб’єкт небезпеки, одержувати інтегральні оцінки ризику від необмеженої кількості негативних процесів будь-якого генезу.

Суттєвим моментом в екологічних дослідженнях є визначення поняття екологічного ризику, яке до теперішнього часу трактується неоднозначно. Різні вчені в залежності від конкретної галузі застосування концепції ризику розглядають його різні види. Багато авторів до проблем екологічного ризику відносять не тільки ризик для здоров’я населення, але й ряд інших видів ризику. Так, С. І. Пирожков [9] розрізняє такі види екологічного ризику: 1) ризик руйнування природних систем; 2) ризик для здоров’я населення; 3) ризик техногенних систем для конкретного промислового підприємства; 4) ризик у керуванні природними ресурсами; 5) ризик природних катастроф; 6) ризик впливу регіональних військових конфліктів; 7) ризик екологічного тероризму.

Очевидно, що проблемою медико-екологічних досліджень є оцінка ризику для здоров’я населення внаслідок впливу на людину шкідливих факторів навколишнього середовища.

В межах цього напрямку також існує різноманітне розуміння оцінки ризику. Одні вчені зв’язують екологічний ризик з певними факторами навколишнього середовища і оцінюють ризик для здоров’я окремої людини, тобто імовірність реалізації конкретних несприятливих дій з боку навколишнього середовища. В інших випадках екологічний ризик розглядається як поняття, визначене на популяційному рівні.

Концепція для здоров’я людини сформувалась лише в останнє десятиріччя. Спочатку подібні поняття застосовувались лише до ситуацій, що зв’язані з аваріями, катастрофами [10–14]. Цей напрямок продовжує залишатись актуальним, наприклад, для оцінки професійного ризику при ліквідації аварій, в умовах нерегламентованого робочого дня, для військовослужбовців і т. і. [15]. Потім метод став використовуватись для аналізу ризику, пов’язаного із впливом факторів навколишнього середовища у звичайних умовах. В цих роботах розглядається ризик розвитку окремих захворювань внаслідок впливу конкретних патогенних агентів. Так, в ряді досліджень простежується зв’язок між концентрацією родону та ризиком розвитку онкологічних захворювань [16–22], променевим навантаженням на червоний кісний мозок і рівнем захворюваності лейкозами [23].

Наприкінці 80-х років велика праця по подальшій розробці даного підходу, стосовно до екологічних проблем, і систематизації методів аналізу ризику була проведена Агентством з охорони навколишнього середовища США (EPA). У звітах EPA найшли відображення методики аналізу ризику окремих факторів навколишнього середовища, в тому числі тих, що не мають порогового характеру дії (радіонуклідів, хімічних канцерогенів) [17, 24].

Подальшим кроком була розробка методик оцінки ризику на популяційному рівні [25–30]. У звіті Національної Академії наук США узагальнені результати досліджень про вплив низькорівневої радіації на здоров’я популяції [31–33]. Комітет Академії наук США по впливу атомної радіації узагальнив результати досліджень по оцінці ризику для здоров’я людини при впливі джерел іонізуючого випромінювання [34]. Розроблені різні моделі радіаційного впливу для оцінки онкогенного ризику [35]. Для оцінки екологічного ризику цікава модель впливу низькорівневої іонізуючої радіації на здоров’я популяції [36].

Не дивлячись на неоднозначність самого поняття і підходів до оцінки екологічного ризику, в теперішній час цей напрямок є найбільш перспективним і швидко розвивається. У самому принципі аналізу ризику закладено виникнення похідних понять. Так, використання цього підходу відкриває можливі шляхи рішення ряду проблем токсикології