Однак оцінка ризику з боку тривало діючих низькорівневих факторів навколишнього середовища, під вплив яких людина може підпадати у звичайних умовах, на здоров’я населення в цілому, або достатньо великих груп населення, залишається новим та маловивченим аспектом гігієнічної науки. Кількість робіт на цю тему постійно збільшується, однак ця проблема залишається ще маловивченою, не дивлячись на її велику актуальність.

Звичайно, під ризиком мають на увазі міру частоти настання події, в основі якої лежить її імовірна характеристика [46]. В теперішній час пропонуються різноманітні трактовки і визначення поняття екологічного ризику, що необхідно враховувати при оцінці небезпеки шкідливих факторів для здоров’я населення. Оцінка ризику включає імовірність того, що групи людей будуть підлягати впливу різних рівнів патогенних впливів, і того, що у даних осіб виникнуть напевно ці, а не інші несприятливі ефекти [47]. Ці два елементи відповідають основним аспектам аналізу ризику — аналізу їх впливу і аналізу ефектів.

В медико-екологічних дослідженнях використовується 4 види ризику, що визначається розрахунковими методами: відносний, атрибутивний, атрибутивний популяційний і популяційна фракція атрибутивного ризику [1, 47].

Відносний ризик розраховується як відношення I2/I1, де: I2 — кількість людей, які підпадають під вплив з наявністю ефектів змін у стані здоров’я, I1 — кількість людей, які не підпадають під вплив з ефектами змін у стані здоров’я. Величина відносного ризику дозволяє виміряти патогенну силу умов, з якими асоціюється фактор ризику. Однак, він не дає уявлень про абсолютну величину захворюваності.

Атрибутивний ризик використовується для вимірювання абсолютної величини захворюваності. Він розглядається як I2 –, де: I2 — кількість людей, що підпадають під вплив, з ефектами змін у стані здоров’я, I1 — кількість людей, що не підпадають під вплив, але мають ефекти змін у стані здоров’я (наприклад, на 100 тис. населення у рік). На відміну від відносного ризику, атрибутивний виміряє його наслідки.

Відносний та атрибутивний ризик дозволяє порівняти між собою імовірність захворювання в групах населення з наявністю або відсутністю фактора ризику. Однак, вони не дають уявлення про патогенне значення факторів для популяції в цілому. З цією метою використовується показник популяційного атрибутивного ризику. Він розраховується як помноження (I2 –) ·де: (I2 –) — атрибутивний ризик, p — розповсюдженість по всій популяції кількості осіб з ефектом впливу фактора ризику.

Схема аналізу ризику включає широкий спектр взаємопов’язаних проблем різноманітних етапів: ідентифікація факторів ризику, оцінка ризику та прийняття рішень, направлених на керування ризиком шляхом аналізу відношення необхідних витрат та їх ефективності [9, 48]. Першим кроком у оцінці ризику є виявлення найбільш серйозних джерел небезпеки (факторів ризику) та їх ранжування з метою визначення реальної загрози для людини та оточуючого середовища на основі будування карт ризику; визначення порогів стійкості технічних та екологічних систем; використання методів математичної статистики [1]. Ідентифікацію факторів ризику можливо здійснити за допомогою різноманітних прийомів: апробації, відбору, моделювання поведінки різних хімічних речовин у навколишньому середовищі моніторингу та діагностики.

Ідентифікація факторів ризику вимагає виявлення зв’язку між явищами та доказів того, що вона невипадкова, має стійкий характер і є попередником захворюванню [47]. Отримані дані повинні бути проаналізовані на їх відповідність ознакам причинності (сила статистичного зв’язку, її постійність, специфічність, збіг з загальнобіологічними уявленнями про етіологію та патогенез захворювання і т. п.) [48].

Для визначення ризику впливу хімічних забруднювачів важливим є також визначення залежності доза–ефект. Для цього застосовуються різноманітні експериментальні і математичні моделі [49, 50]. Однак, більшість з них засновані на даних, отриманих під час експериментів над тваринами, що ускладнює екстраполяцію цих даних на людину.

Оскільки механізми впливу шкідливих факторів на здоров’я населення простежити дуже важко, увагу дослідників було звернено на аналіз ефектів, що спостерігаються у стані здоров’я населення. З цих позицій ризик розглядають як імовірність того, що у певної частини населення виникнуть негативні ефекти (5%, 20% ризику) [47, 51–55]. Цей спосіб оцінки ризику може бути деталізований з точки зору ефекту (наприклад, ризик настання окремого захворювання, ризик настання передчасної смерті і т. п.)

У світовій практиці оцінка ризику найбільш часто проводиться по показникам смертності і рівню онкологічних захворювань. При всій важливості цих критеріїв вони не дозволяють в повній мірі оцінити ризик, пов’язаний з дією усього комплексу забруднювачів оточуючого середовища.

Міжнародний досвід оцінки ризику є свідоцтвом про необхідність обліку і тих забруднювачів навколишнього середовища, які, не маючи канцерогенних властивостей, можуть бути в значній мірі шкідливими та токсичними для населення [56]. Багато факторів навколишнього середовища, які безпосередньо не викликають тих чи інших змін у організмі, можуть служити фоном, що обумовлює підвищену чутливість до інших одночасних чи більш пізніх впливів, змінювати характер чи тяжкість патологічного процесу. Крім того, неракові ефекти, на відміну від ракових, можуть носити зворотний характер. Деякі зміни у функціональному стані організму виникають негайно, інші запізнюються [48]. Цей факт робить необхідним ретельний облік тимчасового фактору, в тому числі дії фонових факторів, прямий вплив яких сам