Отож, за неофіційними підрахунками, Почаївську лавру щороку відвідує від 200 до 500 тисяч паломників. Більшість з них організовані в туристичні групи. Проте послугами місцевих турфірм вони не користуються.

Не ведеться, та й у нинішніх законодавчих умовах це неможливо зробити, облік туристів, котрі користуються послугами господарів «зелених» садиб. Насправді ж у селах навколо Почаєва і в самому Почаєві вже роками зупиняються паломники. А в селян Густинського району винаймають кімнати приїжджі, які лікуються на курорті у Сатанові сусідньої Хмельницької області.

У чому ж головна причина такого явища?

Відповідь одна – у надзвичайно слабкій туристичній інфраструктурі і в незадовільному, невмілому використанні існуючих об’єктів, які приваблюють туристів.

Відрадним є той факт, що іскорка (саме іскорка, на жаль, а не багаття) розбудови туристичної інфраструктури загорілася у той період, коли промоцію туристичних можливостей регіону взяла на себе обласна влада. Це яскравий приклад того, що каталізатором розвитку туризму, як і в будь-якій іншій країні світу, має виступати держава.

Тернопільська облдержадміністрація називає розвиток туризму пріоритетним напрямком своєї діяльності. Так, управлінням з питань туризму і курортів створено банк інвестиційних пропозицій, проектів, бізнес-планів у галузі туризму. Їх налічується близько 40. Майже всі вони увійшли в Каталог інвестиційних пропозицій підприємств, установ та організацій Тернопільської області «Тернопільщина – ваш потенційний партнер».

Позитивним є й той факт, що управлінням архітектури і містобудування облдержадміністрації визначено 14 замків області, які при наявності капіталовкладень можна було б обладнати у туристичні об’єкти і заклади сервісного обслуговування туристів: готелі, музеї, майстерні, кафе, ресторани.

Вирішуючи проблеми розвитку туризму в регіоні, обласній владі не треба боятися виділяти на цю галузь бюджетні кошти. Як переконує світовий досвід, кожна бюджетна гривня, вкладена у розвиток туризму, повернула б чотири гривні.

Щодо проблем, які існують у сфері розвитку туризму Тернопільщини, є невпорядкованість багатьох туристичних об’єктів – пам’яток архітектури та природи, не належний стан доріг, відсутність дорожніх знаків про розташування конкретних туристично-екскурсійних об’єктів та інше.

Варто також мати доступний та прозорий перелік довгобудів, будівель, які потребують реконструкцій. Це дозволить оперативно вивчити питання про можливе перепрофілювання їх у готелі, мотелі, кемпінги, санаторії тощо.

Необхідно детально вивчити найбільш активні, з точки зору туристичної та рекреаційної зацікавленості, місця, які сьогодні позбавлені відповідної інфраструктури.

Дуже перспективним є облаштування транспортних коридорів, що проходять територією Тернопілля. Мова йде про мотелі, кемпінги, автозаправки, ресторани, кафе. Адже область розташована на важливих транспортних магістралях. Для прикладу, через Тернопільщину пролягає міжнародний транспортний коридор «Балтика-Чорне море».

Не варто обминати увагою ще однієї важливої та актуальної справи. Йдеться про те, що потрібно розпочати приватизацію відомчих оздоровчих і туристичних баз, власники яких уже не можуть їх утримувати.

А коли б провести науково-дослідне і фінансово-економічне вивчення питання щодо створення курортополісу у смт. Гусятин, враховуючи наявність там знаменитої лікувальної води типу «Нафтуся», впевнено можна говорити, що цей курорт у майбутньому міг би скласти конкуренцію Трускавцю і Сатанову.

Слід також налагодити партнерські та ділові стосунки з індустріальними регіонами України для залучення інвестицій у розбудову туристичної та курортної сфери Тернопільщини.

Але є кроки, які потрібно зробити насамперед. По-перше, необхідно виділяти як «своїм» бізнесменам-мільйонерам, так і «чужим» інвесторам, у найбільш привабливих і насичених потоками туристів місцях, земельні ділянки під будівництво готелів, закладів харчування, розважальних атракціонів тощо.

Друге. Нарешті потрібно зрозуміти, що вивіски «Пам’ятка природи (чи історії). Охороняється державою», насправді нічого не вирішують. Адже кошти на це не виділяються. У цивілізованому світі вже давно такі питання вирішили. Замки, палаци, печери віддано у приватні руки. Однак з кількома важливими умовами: не порушувати їх природної чи історичної цінності та приймати туристів.

Без вирішення цих питань розвиток туризму на Тернопільщині буде різко загальмований.

На сьогоднійшній роботи у туристичній галузі області вистачає. Потрібно буде експериментувати, ризикувати, пам’ятаючи, що мінімальний ризик може вартувати мільйонних прибутків.

Теперішній стан стратегії регіонального розвитку
Останній проект Стратегії економічного та соціального розвитку Тернопільської області на 2004 – 2015 роки доволі складний, аби зрозуміти його пересічній людині. Тому еклектика бажань та штампів наявних програм і планів, отриманих від попередніх регіональних влад, населення області сприймає як передвиборчі байки.
Останнє стосується й такої особливо модної стратегії розвитку Тернопільської області, як туризм. Проте туризм як стратегія розвитку регіону видається сумнівним вибором у контексті порівняння регіональних переваг Тернопільщини. Адже практично таку ж стратегію розвитку – “регіональний дизайн” – проголосили сусідні обласні держадміністрації, які мають кращі брендові можливості та природні здобутки (передусім стан природних рекреаційних ресурсів) в її реалізації: Трускавець і Славськ Львівської області, Яремча й узагалі Карпати Івано-Франківщини, Кам’янець-Подільський і Сатанів Хмельницької області, Шацькі озера на Волині тощо. Тому Тернопільщині буде важко знайти особливу нішу в розвитку туризму, тим більше, що сусідні регіони мають значно більші можливості залучення ресурсів для розвитку туристичної інфраструктури. Чи не єдиний найперспективніший серед туристичних стратегій розвитку області є релігійний туризм. Релігійне паломництво справді може стати важливою статтею поповнення бюджетів Тернопільщини, адже, на відміну від інших форм туризму, сьогодні воно не таке вимогливе до інфраструктури подорожей (дороги, готелі, сервіс, зв’язок тощо). Регіон повинен готуватись радше до активізації туристичної діяльності, що вимагає передбачати в своїй економіці інфраструктурні зміни сусідів і надавати товари чи послуги, враховуючи специфіку розвитку навколишніх областей.
Тут варто зауважити, що в регіональній стратегії важливо не стільки визначення її цілей, скільки створення та