Дністровський каньйон. Цей ландшафтний парк є “раєм” для туристів. Дністер – друга за величиною ріка України (1362 км), тече каньйоноподібною долиною, утворюючи меандри – звиви, що є наслідком геологічної будови, тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозій. Найціннішою, наймальовничішою його ділянкою є відрізок у 250км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча. Приваблює своїм теплим кліматом – весна починається тут на два тижні раніше, ніж в інших місцевостях Тернопільщини. Оригінального вигляду Дністровському каньйону надають високі залісненні або скелясті береги висотою 80-120 м – пам’ятки геології з відбитками давньої флори і фауни.

Інформація про сплави по Дністру ТУТ

Про найдавніших предків подолян над Дністром є археологічні звістки, датовані часом 50-40 000 р.т. Побували на цих теренах племена трипільської культури (5 тис.р. тому), скіфи (2.5 тис.р. тому). Вченими знайдено римські золоті монети, скляний і бронзовий посуд, предмети розкоші, прикраси і навіть бронзові статуетки богів Єгипту. Серед пам’яток давнини збереглися залишки поселень ІХ-ХІІІст., часів першої Української держави – Київської Русі. У Подністров’ї є ряд історико-архітектурних пам’яток: руїни фортець у Галичі і Крилосі (столиця Галицько-Волинського князівства), палац у Коропці, руїни фортець у Раковці, Червоногороді (тут ще й найбільший на Поділлі водоспад), Окопах, Жванці, Скалі-Подільській. Потужні оборонні комплекси Хотина і Кам’янця-Подільського. В населених пунктах басейну Дністра стійко збереглися народні повір’я, обряди та ритуали, особливо пов’язані з водою: обряд викликання дощу, приношення жертви божеству води – в часи посухи пускають ляльку зроблену з лопухів чи за водою, купання у воді трьох півнів, прочищення дев’яти джерел. Дністровський каньйон і Подністров’я – зручне місце для водних сплавів, пішохідних подорожей та екскурсій, “зеленого туризму” і риболовлі.

Гора Божа. Гора, що є частиною Кременецьких гір, але дещо віддалена від його головного пасма, гордо виділяється своїм трапецієподібним силуетом на фоні рівнини. Через багатство рідкісної та реліктової фауни включена до природного заповідника “Медобори”. Овіяна легендами понад 1500 літньої давності і є культовим місцем паломників-християн через появу тут Богоматері. Яр Жаб’як. Палеонтологічна пам’ятка, схили якої є своєрідними сторінками геологічної історії краю, особливо часу, коли тут було море. Досліджувалася відомими геологами і палеонтологами.

Вишнівець. “Гніздо” відомої в історії України, Польщі і Росії української родини Корибутів-Вишневецьких (вихідцями якої були засновник Запорізької Січі, польський король та інші відомі постаті), а потім Мнішків. У ХVШ ст. тут мали зустрічі польський король та російський царевич. Барокковий палацово-парковий комплекс ХVІІ - ХVШст. на березі ріки Горинь є філією Збаразького Державного історико-архітектурного заповідника.

Збараж. Невелике містечко, районний центр біля Тернополя. Родинна місцевість українських магнатів Несвіцьких-Збаразьких, яка розташована в мальовничих Товтрах (Медоборах). Розташована на історичному, так званому Чорному Шляху, яким татари і турки нападали на Поділля і гнали полонених до Туреччини. Щоб протидіяти цьому були збудовані замок, культові споруди оборонного типу (Бернардинський монастир та Спасо-Преображенська церква в с. Залужжя ХVІІст.), які зараз становлять ядро Державного історико-архітектурного заповідника. Другий замок, що зберігся дотепер, спочатку був проектований венеціанським архітектором Вінченцо Скамоцці, але виявився заслабким в плані оборони, тому довершив будівництво замку в стилі palcco in fortecca у бастіонному типі голандський воєнний архітектор Генріх ван Пієн. Стіни Збаразького замку добре пам’ятають часи козацької війни під проводом Богдана Хмельницького у ХVІІ ст. Сучасний Збараж овіяний оповідями про велику і розгалужену сітку підземних ходів, які до кінця ще не досліджені. Місто і його околиця – це чудова можливість для екскурсійного відвідування, пішохідних подорожей, а також просто відпочити у приватних господарствах на мальовничих ландшафтах Товтр (Медоборів), біля овіяних легендами гір Чернечої, Замкової, Бабиної,

Довбуша. На схилі останньої знаходиться невелика печера.

Микулинці. Літописне містечко, відоме з ХІ ст. Варто оглянути руїни замку ХVІ - ХVІІІ ст. фундації Ганни Синявської (Йорданової), будовані за часів Людвіки Потоцької комплекс палацу, парку і Троїцького костелу ХVІІІст. Останній є будівлею відомого архітектора Августа Мошинського, який взяв за зразок роккоковий двірський костел в Дрездені – твір відомого саксонського майстра G.Chiaveri.

Околиця містечка відома і як курортна місцевість. Тут, у селі Конопківка поблизу Микулинець, на початку ХІХст. відкриті поклади лікувального болота та цілющих джерел з мінеральною водою. На основі цих природних багатств працює відомий за межами України сучасний санаторій “Медобори”, який використовує в своїй роботі традиційні і нетрадиційні методи лікування (іпо-, апо- і пивотерапію, лікування фіточаями). Давня в Микулинцях і традиція пивоваріння. Тут працює ВАТ “Бровар”, продукція якого популярна в Україні.

Теребовля. Районний центр поблизу Тернополя. Околиця багата на пам’ятки археології, які досліджуються дотепер. Колишня столиця із садибою удільних руських князів, знана від ХІ ст. з найстаршого і найвідомішого давньоруського літопису – “Повісті минулих літ” Нестора Літописця. В силуеті міста чітко виділяється замок на Замковій горі. Природньо захищена і неприступна місцевість була вдало використана для будівництва тут першого (дерев’яного) замку ще у ХІ ст., а у ХІV ст. будується перший кам’яний, який із розвитком озброєння зазнав декілька етапів перебудов. Писемні джерела донесли до нас свідчення про славну оборону замку від татар і турків у 1675р. До сьогодні збереглися оборонні мури, замкова брама і башти. В підніжжі Замкової гори збереглася будівля монастиря Кармелітів початку ХVІІст.