Історико-культурний потенціал: Загальна кількість пам'яток історії, археології,

містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області - 1068. Найцікавішими об'єктами туризму є Збаразький Історико-культурний заповідник, пам'ятки архітектури ХII-ХІХ ст. у м. Кременці, Миколаївський собор, ансамбль ліцею, Богоявленський монастир, ансамбль Почаївської лаври, Старий замок, картинна галерея в м. Тернополі; домініканський костьол XVIII ст.; картинна галерея; найбільша у світі гіпсова печера "Кришталева" з мінеральними джерелами у с. Кривчому.

У м. Тернополі є 2 театри, обласна філармонія, в області створено державні музеї, зокрема краєзнавчі у м. Тернополі, та м. Кременці, музей "Молотківська трагедія" в с. Молоткові та ін.

Загальні відомості    

за даними

     Географічне розміщення області робить її привабливою ланкою між Європейським Союзом та ринками України і, в найближчій перспективі, єдиного економічного простору в складі України, Білорусії, Росії та Казахстану. Близькість до кордонів ЄС, розвинена транспортна та комунікаційна інфраструктура та європейський менталітет мешканців роблять регіон привабливим місцем для розвитку бізнесу.
     Два десятиліття тому значний осередок високотехнологічних виробництв, що найбільше постраждали після розпаду СРСР, зараз область левову частку економіки ВВП отримує завдяки сільському господарству та переробній галузі (разом до 60% вартості виробленої в області продукції).

Ресурси    

за даними

Земельні ресурси
     Земельні ресурси є основним багатством Тернопільської області. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи та сірі опідзолені ґрунти, які належать до групи найбільш родючих ґрунтів у світі. Висока частка родючих ґрунтів і рівнинність території значною мірою обумовлюють структуру господарського комплексу Тернопільщини і його спеціалізацію.

Лісові ресурси
     Ліси займають близько 14% території області (197,8 тис. гектарів).
     На більшій території області поширені широколистяні (дубові, грабові, букові) ліси, площа яких дорівнює близько 137 тис. гектарів. На півночі області переважають мішані ліси.

Мінеральні ресурси
     Основу мінеральних ресурсів області становлять нерудні корисні копалини, зокрема природні будівельні матеріали, яких розвідано близько 300 родовищ.
     У західній частині області розвідані потужні запаси мергелю (товщина пластів 18- 30 м, глибина залягання 15- 20 м), який вважається високоякісною сировиною для виробництва цементу. Промислове використання мергелю в області незначне.
     Практично в усіх частинах області знаходяться родовища вапняків (відомо близько 100 їх родовищ), а так звані рифові вапняки, поклади яких поширені в районах Товтрової гряди, через високий вміст кальцію є унікальними в світі.
     Значні поклади глини і суглинків (понад 100 родовищ, глибина залягання шарів не перевищує 7 м) є доброю сировинною базою для цегельно-черепичного виробництва.
     В області наявні великі запаси будівельного каменю, доломітів і пісковиків. Останні мають плитчасту будову і широко використовуються для виготовлення якісної бруківки і як облицювальний матеріал.
     У західній, північній та центральній частинах області є значні поклади будівельного піску.
     Поклади крейди, які є на Тернопільщині, вважаються досить рідкісними (в Україні – 3 родовища). Вони залягають близько до поверхні (до 10 м) і мають значну товщину, що дозволяє вести видобуток відкритим способом.
     Потенційні запаси гіпсу на території області оцінюються десятками мільйонів тон. Загалом відомо понад 20 родовищ, товщина пластів досягає 20- 25 м.

Рекреаційні ресурси
     Близько 200 тис. гектарів ландшафтних територій області (15% загальної площі) мають рекреаційне значення.
     Основними природними об’єктами екскурсійного туризму є Товтровий кряж, Кременецькі гори, Дністровський каньйон, карстові печери. До послуг туристів ряд пансіонатів, турбаз, будинків відпочинку.
     В області зосереджені значні запаси мінеральних лікувальних вод, які можуть використовуватися при захворюваннях внутрішніх органів, опорно-рухового апарату та інших хворобах. Розвідано також джерела гідрокарбонатних, хлоридних, сірководневих і сульфатних вод.

Ринок праці    

за даними      

Важливою конкурентною перевагою регіону є можливо найякісніша в Україні робоча сила за найнижчої в країні середньої заробітної платні.
     Через невисокий рівень оплати праці в області значна кількість громадян виїжджає на працю до країн Європи, таким чином переймаючи Західну культуру трудових відносин та поширюючи її вдома. Іншим фактором є перебування регіону до 1939 року в складі Австро-угорської імперії та відповідно більш про-європейська культура населення (що підтверджується найвищим в Україні рейтингом прозахідних політичних партій).
     Сьогодні доброю мотивацією для некваліфікованого робітника буде оплата в розмірі, еквівалентному 100 дол.США. Попри найнижчий в країні розмір оплати праці, в Тернопільській області в той самий час фіксуються найнижчі в країні показники злочинності в перерахунку на кількість населення. 

Сільське господарство   

за даними      

В Тернопільській області зосереджено 2,6% сільськогосподарських угідь, вона забезпечує 3,2% сільськогосподарської продукції України. Багатством регіону є родючі грунти – чорноземи та сірі опідзолені, через що є можливість отримання вищої врожайності, ніж в середньому по Україні. Основними культурами рослинництва є зернові (близько 55% посівних площ), цукровий буряк (12% посівних площ), кормові культури (кукурудза, однорічні та багаторічні трави – 30% посівних площ),картопля, тютюн.
     Дедалі більшого значення набувають посіви масляних культур, в першу чергу ріпаку. Для цієї культури в області дуже сприятливі кліматичні умови та грунти.
     % продукції сільського господарства виробляється в галузі рослинництва, 36% - тваринництва.
     Тваринництво представлене в першу чергу скотарством, свинарством, птахівництвом та рибництвом.
     У 2003 році відмічено зниження обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на 4%. При цьому знижувалися виробництво зокрема зернових, цукрових буряків, картоплі. На 19,8% більше вироблено продукції овочівництва. Зниження обсягів виробництва отримано переважно за рахунок сільськогосподарських спілок, в той час як виробництво в приватних господарствах зростало або зменшувалося