Яри і балки найчастіше утворюються на схилах річкових долин і горбів, які не закріплені рослинністю. Найгустіше вони поширені на півночі і заході області, де переважає горбогірний рельєф.
   В області є також карстові форми рельєфу. У тих місцях, де близько до поверхні підходять легкорозчинні породи (вапняки, гіпси), під впливом поверхневих вод утворилися лійкоподібні западини, блюдця. Вони поширені у Придністров'ї, Товтрах, західній частині області. Найбільші лійкоподібні западини виявлено біля с. Гутисько Бережанського району (25 м у діаметрі. 18 м завглибшки), с. Шумляни Підгаєцького району (17 м у діаметрі), с. Новосілка Заліщицького району (20 м у діаметрі). Циркуляція підземних вод по тріщинах гіпсів спричинила утворення печер. Коли рівень фунтових вод на цій території знизився, печери звільнилися від води. Таких печер на території області виявлено понад 100. Більшість із них розміщені у Придністров'ї. Найбільші з них — Оптимістична (201 км), Озерна (115 км), Кришталева (22 км), Вертеба (7.8 км) — розташовані в Борщівському районі, Млинки (25 км) — у Чортківському районі. Ці печери належать до найдовших в Україні, а печера Оптимістична займає перше місце у світі за довжиною серед гіпсових печер. Бі ля с. Крутилів Гусятинського району знаходиться єдина на Поділлі вертикальна печера — Перлина. Вона утворилася у вапняках Товтрового кряжу, має форму колодязя, у якому на глибині 10-30 м розгалужуються горизонтальні ходи. Стіни печери вкриті кристалами кальциту, сталактитами і сталагмітами.
   

Печери — унікальні природні утворення, і вони манять спелеологів, дослідників, туристів. На початку XX ст. за завданням Львівського комітету охорони природи була детально досліджена Кривченська печера: складено її план, надруковано путівник. Ближня частина печери пристосована для екскурсій. У 50-60 pp. дослідження печер Поділля продовжили: сільський учитель П. Техтілов (печера Вертеба), геолог А. Кучерук та палеозоолог К. Татаринов. Середовище печер (стабільна температура, відсутність шкідливих мікроорганізмів) сприятливе для лікування хворих на бронхіт, астму тощо. Печери в давнину були місцями життя людей, їхніми схованками від ворогів. Стоянки трипільців виявлено в печері Вертеба. що поблизу с. Більче-Золоте. її називають «Наддністрянською Помпеєю» за багаті археологічні знахідки. Серед печер цікавою для дослідників є Язичеська (або скельний храм) у с. Монастирок Борщівського району. Вона використовувалась як культовий храм у дохристиянські часи. Усі печери сьогодні є геологічними пам'ятками природи.
   

Значний вплив на формування поверхні області в сучасний період має діяльність людини. Ця діяльність може бути як позитивною (закріплення схилів, запобігання ерозійним процесам і зсувів), так і негативною (неправильна оранка схилів горбів і долин, що призводить до зростання ярів, розробка кар'єрів тощо). Дія різних чинників на формування рельєфу проявляється неоднаково в окремих частинах області, що позначається на вигляді її поверхні.
   Рельєф Тернопільської області рівнинний. Вона займає західну частину Подільської височини, має нахил із півночі на південь. Це підтверджують напрями русел рік. Абсолютні висоти поверхні тут коливаються від 443 м (г. Попелиха біля с. Мечищів Бережанського району) до 116 м (у гирлі річки Збруч).
   На території Подільської височини в межах області можна виділити окремі частини: Тернопільське плато, Подільське і Кременецьке горбогір'я, Товтровий кряж і Придністровську рівнину, які відрізняються геоморфологічною будовою.
   

Тернопільське плато — найбільш рівнинна центральна частина області. Поверхня розчленована долинами Стрипи і Серету. Відносні висоти не перевищують 40-50 м, а абсолютні висоти— 380-400 м у північній частині, 300-350 м — у південній. Блюдцеподібні зниження на плато заболочені.
   Подільське горбогір'я (іноді його називають Опіллям) займає західну частину області. Східною межею його є вододіл Золотої Липи і Стрипи. Його поверхня порізана ярами, балками і долинами рік. Відносна висота горбів досягає 100-150 м у північній частині і до 200 м — у південній. Абсолютні висоти горбів — 400-440 м. Тут знаходиться найвища точка області — г. Попелиха, а також г. Лисоня поблизу Бережан, ерозійні останці — біля с. Куряни і с. Лісники Бережанського району.
   Кременецьке горбогір'я (або Кременецькі гори) займає північний край Подільської височини. З півночі воно круто обривається до низовини Малого Полісся, а південний його схил пологий. Горби піднімаються до висоти понад 180 м над навколишньою місцевістю і мають вигляд гір-останців. Такими є гора Бона в