Прибутки

Прибуток має створювати умови для самофінансування поточної діяльності, інвестування розширеного відтворення підприємств. Отримання прибутку окремими суб'єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до зростання доходів державного бюджету.

Водночас останніми роками в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансове неспроможних підприємств (у 1999 році збитковим було кожне дванадцяте підприємство, у 2000 - дев'яте, у 2001 -п'яте, у 2002 - третє, y 2003 - друге, а протягом тільки січня – травня 2004 року близько 43% підприємств працювали збиткове). Як наслідок, найбільше позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. Відповідно до Закону України «Про банкрутство» від 14 травня 2003 року лише в 2004 уроці було визнано банкрутами 700 підприємств.

Україна має достатній інвестиційний потенціал і сприятливі умови для інвестування. Іноземні інвестори можуть розраховувати на 150-200% рівень рентабельності фінансових вкладень. Проте залучення зовнішніх інвестицій та кредитів об'єктивно обмежене і пов’язане із потребою подальшого обслуговування інвестиційного проекту.

На розвиток підприємств негативно впливає кризова ситуація в країні, зокрема низька купівельна спроможність населення, неплатоспроможність основних виробничих підприємств, недосконале законодавств, недостатнє методичне і організаційне забезпечення санацій та процесів, державної підтримки підприємств. Більшість підприємств обирає стратегію виживання використовуючи бартер, недогляди чинного законодавства, системи

фінансових ринків. Відповідно до вказаних елементів можна визначити основні напрямки фінансової реформи в Україні:*

економічне обґрунтування структури державного бюджету;*

розвиток банківської системи;*

розвиток небанківських фінансових посередників та фінансових ринків;*

державне регулювання фінансових розрахунків окремих підприємств;*

державне регулювання кризи платежів.

Фінансові реформи в Україні безпосередньо впливають на структуру джерел формування фінансових ресурсів підприємства.

Так зміна системи оподаткування покликана забезпечити оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків, як джерел бюджетних надходжень, а на рівні окремого підприємства - зниження частки прибутку в сумі фінансових надходжень.

Приватизація підприємств значно зменшила участь держави у перерозподілі фінансових ресурсів, що призвело до зменшення інвестиційної активності в цілому. Так обсяг капітальних затрат упродовж 2003-2004 років скоротився на 50%. Централізовані капіталовкладення становили на кінець періоду 20% від загального їх обсягу. Очевидно, що інвестування з використанням бюджетних ресурсів має першочергово спрямовуватись на фінансування економічно обґрунтованих проектів національного значення з високим ступенем окупності.

Амортизаційний фонд - важливе джерело підтримки діючого виробництва в умовах незначної рентабельності господарювання.

З метою використання амортизаційних ресурсів для розширеного виробництва доцільним є зменшення термінів служби основних фондів, використання методів прискореної амортизації. З іншого боку зміна

Вступ

В процесі розподілу валового внутрішнього продукту у держави, підприємств, організацій та домогосподарств формуються доходи і грошові нагромадження, які становлять основу фінансових ресурсів. Наявність фінансових ресурсів є необхідною умовою процесу суспільного виробництва та створення споживчої вартості, що забезпечує нормальне функціонування держави та певний рівень добробуту кожному її громадянину.

Ресурси взагалі можна визначити як комплексну характеристику запасів. Ресурси поділяються на фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні тощо. Структура ресурсів динамічна, вона залежить від рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин. При використанні будь-якого виду ресурсів відбувається його вартісне відтворення, тому важливим є процес переходу ресурсів із матеріально-уречевленої форми у вартісну або фінансову.

Отже, фінансові ресурси - це сукупність доходів та грошових нагромаджень, які перебувають у розпорядженні суб'єктів господарювання та держави, і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва та зростання матеріального добробуту громадян.

Фінансові ресурси поділяють на власні і залучені. До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні відрахування тощо), на рівні держави - це можуть бути податкові надходження, доходи від зовнішньоекономічної діяльності та ін. Залучені ресурси - це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і займів, які набувають характеру заборгованості (кредити; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість).

Фінансові ресурси традиційно підрозділяють на централізовані, що включають фінансові ресурси, котрі знаходяться у розпорядженні держави, та децентралізовані - ресурси окремих організацій, підприємств та їх об'єднань. В ринкових умовах можна виділити ресурси фінансових ринків та недержавної кредитно-банківської системи як особливий вид фінансових ресурсів.

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень централізації приводить до зростання обсягу фінансових ресурсів державного сектора і зменшення, відповідно, обсягу фінансових ресурсів підприємств, що негативно відображається на результатах їх діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих результатів, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий сектор.

Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного сектора, підприємницького сектора, а також приватного сектора. При цьому вони знаходяться у постійному русі, тому їх можна розглядати як фінансові потоки.

Хоча фінансові ресурси різних секторів економіки тісно пов'язані між собою, проте вони різняться за джерелами формування, напрямками використання, специфікою управління ними.

Висновок

Отож, основними елементами формування фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні держави є: податки, обов'язкові збори і внески юридичних і фізичних осіб до бюджетів та державних цільових фондів; частина прибутку підприємств державної форми власності; доходи від приватизації державного майна; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; внутрішні та зовнішні позики.

Вагома, частка фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні держави, акумулюється у бюджетах та позабюджетних фондах за допомогою використання такого фінансового методу як оподаткування. Зокрема, найбільшу питому вагу серед податкових надходжень у консолідованому бюджеті України має податок на додану вартість. Також, значними джерелами державних доходів є: акцизний збір, податок на прибуток підприємств, ресурсні