РЕФЕРАТ

З курсу “Політекономія”

на тему:

Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні

План

Суть заощадження

Споживання та заощадження

Чинники споживання і заощадження, не пов язані з доходом

Вибір заощаднаком активу та види заощаджень

Суть та аналіз інвестицій

Суть заощадження

Дохід, що залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат, може використовуватись лише двома способами — або на заощадження, або на споживання.

Заощадження — це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на ку-півлю товарів особистого споживання.

Причини для збереження доходу можуть бути найрізноманіт-нішими. Якщо зробити спробу ці причини класифікувати, то їх можна розділити на дві групи. Одна група — захист доходів, на-приклад, прагнення забезпечити себе на «чорний день» у разі ви-никнення непередбачуваних обставин, бажання покращити вза-галі фінансову забезпеченість своєї сім'ї та ін. Друга група причин — спекуляція на біржі, тобто зберігання частини дохо-ду з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номіналь-ної вартості.

У сучасній неокласичній теорії існує постулат про рівність за-ощаджень та інвестування. Це означає, що заощадження, які ро-бить населення, повинні дорівнювати інвестиціям, що здійсню-ються фірмами. Тільки за даної умови попит на ринку дорівню-ватиме пропонуванню, ситуація стане стабільно. Порушення ж наведеної рівності призводить до виникнення негативних явищ в економіці, до деформації ринкових структур.

Зважаючи на це звертаємо увагу ще на одну умову ринкової рівноваги: сукупні витрати повинні дорівнювати вартості вироб-леного продукту. Невиконання цієї умови у свою чергу призво-дить до негативних наслідків — до дефіциту або перевиробницт-ва продукції на ринку.

Вивчення сукупного попиту, який формують витрати домого- сподарств, дає орієнтир підприємцям у тому, яка продукція корис- тується попитом на ринку, а яка — ні, які товари слід випускати а які — ні. Існує окрема наука про вивчення попиту — маркетинг. Без знання її методики в сучасному світі не може обійтись жодне підприємство цивілізованої країни.

Споживання та заощадження

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становить дві третини сукупних видатків на купівлю товарів і послуг.

Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпо- рядженні залишається використовуваний дохід, котрий, як дохід відомо, йде на споживання та заощадження. Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовувано-го доходу, що не витрачається на споживання.

Які ж основні складові споживання? Найважливіші з них — продукти харчу-вання, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три гру-пи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги.

Немає двох сімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Але статистичні обстеження виявили певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування, одягом та іншими важливими статтями споживання. Незаможні сім'ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого вико-ристовуваного доходу. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продукти харчування вищої якості, зокрема дорожчі овочі, фрукти, м'ясо тощо. Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходів відбувається до певної межі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується. Ця за-кономірність споживання стосується не лише домогосподарств, а й нації в цілому Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20% ви-користовуваного доходу, у країнах Західної Європи ~ в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються, — близько 60%.

Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, авто-мобілі. Водночас зростання доходів приводить до того, шо частина їх не спожи-вається, а заощаджується. Найбідніші сім'ї не спроможні заощаджувати взагалі. Нерідко вони беруть позичку або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стають ще більшими боржниками.

Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження.

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попе-редніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Пороговий дохід надто малий, щоб країна могла заощаджувати.

Для поглиблення нашого аналізу споживання запровадимо нові поняття — функцію споживання та функцію заощадження.

Функція споживання відображає ситуацію, коли країна витрачає більше за свій поточний дохід.

Функція заощад-ження відображає зв'язок між використо-вуваним доходом і заощадженнями.

У макроекономічному аналізі великого значення надають змінам у спожи-ванні, які зумовлені змінами у величині доходу. Величину додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, називають граничною схильністю до споживання (МРС). Термін "граничний" означає "додатковий", або приростко-вий. Отже, МРС — це відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни у ве-личині доходу, яка спричинила цю зміну у споживанні.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображен-ня — гранична схильність до заощадження, або МPS. Гранична схильність до за-ощадження (МРS) — це величина додаткового заощадження, що його спричиняє од-на додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження. Можна також сказати, що МРS — це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни у доході, яка викли-кала цю зміну в заощадженні:

У аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку, або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС). Частку, або відсоток, заощадження у використо-вуваному доході називають середньою схіиьністю до заощадження (АРS).

Загалом рівень