Чинники споживання і заощадження, не пов язані з доходом

Спостереження показують, що раціональні споживачі визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний використовуваний дохід, а й на інші чинники. Ці чинники і заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня доходу. Дія цих чинників переміщує функції споживання і заощадження. До таких чин-ників передовсім належить дохід у тривалій перспективі, або майбутній сподіваний дохід. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання відповідно до змін доходу. З іншого боку, якщо зміни в доході лише тимчасові (одноразова премія, виграш улогерею), то значну частину приросту доходу далекоглядні споживачі заощаджуватимуть. Наприклад, якщо людина виграла 50000 гри у лотерею, вона не використає відразу всі ці гроші за рік. Натомість додатковий дохід скоріше за все буде розподілено на всю решту років життя.

Більшість людей прагнуть підтримувати однаковий рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію. Тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагро-маджують майно або багатство, шо дає змогу вирівнювати споживання протягом житгя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбут-ньому. Якщо ж особа отримала у спадщину значний обсяг майна, можливості її спо-живання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що нази-вають ефектом мийна, або ефектом багатства. Збільшення багатства перемішує функцію споживання вгору.

Зменшення багатства домогосподарств скорочує обсяг видатків на споживан-ня. Наприклад, фактична втрата вкладниками заощаджень у банківській системі внаслідок їх знецінення у роки гіперінфляції в Україні помітно знизила рівень споживання значної кількості домогосподарств. Однак здебільшого величина ба-гатства домогосподарств змінюється з року в рік повільно і тому звичайно не вик-ликає значних переміщень функцій споживання і заощадження.

У сучасному суспільстві існують й інші чинники, які заохочують домо-господарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня викори-стовуваного доходу. На обсяг споживання впливають сподівання, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання, оподаткування, про-центні ставки тощо.

Сподівання споживачів, пов'язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й заощаджен-ня. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощаджень.

Споживачі можуть істотно розширювати свій обсяг споживання у поточному періоді, переміщуючи в цей період за допомогою позички свої майбутні доходи. Ці споживачі купують товари і послуги на виплату. Можливість отримувати позику означає, що поточне споживання перевищує поточний дохід. По суті коли спо-живач бере позику, він споживає сьогодні частину свого майбутнього доходу. Про-те для багатьох людей отримання позики неможливе. Якщо споживач не може от-римати позики, то обсяг його поточного споживання не може перевищувати його

поточний дохід. Неможливість для споживача перемістити свій майбутній дохід для розширення поточного споживання називають позичковим обмеженням, або ліквідним обмеженням. У перехідній економіці позичкове обмеження існує для більшості громадян, і можливість переміщення доходів незначна.

Зміни в оподаткуванні позначаються і на споживанні, і на заощадженні. Подат-ки виплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощад-жень. Отже, підвищення податків зменшуватиме і споживання, і заощадження, а дохід, отриманий від зменшення податків, частково споживатиметься і частково заощад-жуватиметься домогосподарствами. Сьогодні економісти вважають, що тимчасові зміни у податках — їх підвищення або зниження — мало впливають на обсяг споживання. Для того, щоб зміни у по-датках помітно вплинули на споживання, вони повинні бути тривалими.

Вибір заощаднаком активу та види заощаджень

Домогосподарства заощаджують у тому або іншому виді активів. Активи — це будь-яка власність домогосподарства. Основними видами акгивів є фінансові (готівка, іроші на рахунках у банках, акції, облігації): нерухоме майно (земля, ліси, житлові будинки); твори мистецтв, коштовності, сільсько-господарський реманент; виробничі будівлі, устаткування в об-робній промисловості і т.д. Заощадження перемішують нагромаджений дохід із по-точного періоду в майбутній.

Вибір особою того або іншого активу визначається багатьма чинниками. Ос-новні серед них такі: ліквідність активу; очікуваний дохід на актив; ступінь невизна-ченості та ризику, пов'язаних з активом та доходом на нього; величина заощадження.

Ліквідність активу — це його здатність швидко і без втрат перетворюватися на готівку. Різним активам притаманний неоднаковий рівень ліквідності. На-приклад, готівка має абсолютну ліквідність, житлові будинки не є високоліквідним активом, а державні цінні папери в більшості країн — високоліквідний актив. Зага-лом простежується така закономірність: що вища ліквідність активу щодо альтерна-тивних активів, то цей актив є бажанішим (за інших рівних умов) для зощадників.

Одні з активів, наприклад, цінні папери, приносять дохід їхнім власникам, а інші активи (коштовності, готівка) — не приносять. У ринковій економіці збільшення очікуваного доходу на актив порівняно з альтернативними активами (за інших рівних умов) збільшує попит заощадників на цей актив.

Ступінь ризику та невизначеності, пов'язаних з активом і доходом на нього, також впливає на вибір заощадників. Більшість людей не люблять ризикувати і віддають перевагу надійнішим активам. Якщо ступінь ризику, пов'язаного з акти-вом, зростає, то попит заощадників на цей актив зменшується.

На вибір заощадником активу впливає також, величина заощадження. В особи з невеликими заощадженнями значно менша можливість вибору активів, ніж в осо-би з великими сумами заощаджень.

Усі активи поділяються