РЕФЕРАТ

на тему:

“Прибуток як економічна категорія”

ПЛАН

ВСТУП

1. ПРИБУТОК – ЯК ГОЛОВНИЙ ПІДСУМОК ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2. ГОЛОВНІ РИСИ ПРИБУТКУ, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ

3. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА

4. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ПОКАЗНИКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності. Вона приводить в рух всі виробничі фактори – капітал, працю, природні ресурси, підприємницькі здібності – для створення продукту, його наступної реалізації і отримання прибутку.

Світовий вчений-економіст А.Сміт розглядав прибуток із двох сторін: по-перше, як результат праці, адже вартість, яку вона додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини – заробітну плату і прибуток підприємця; по-друге – результат функціонування капіталу. Д.Рікардо, ще один представник класичної політичної економії і наступник Сміта, розглядав прибуток уже виключно із позиції теорії трудової вартості. Він вважав, що прибуток зростає, якщо зменшується заробітна плата. Одним із головних чинників зростання прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили (праці). Деякі вчені вважають прибуток однією із перетворених форм додаткової вартості. Додаткова вартість – специфічно марксистська категорія, яка трактується як вартість, створена працею найманого робітника, але привласнена капіталістом (підприємцем) у формі прибутку.

Кожне підприємство в процесі підприємницької діяльності намагається максимізувати свій прибуток і мінімізувати витрати. Для цього їй необхідно ефективно використовувати фактори виробництва, що, в свою чергу, разом з іншими чинниками, зумовлює ефективність діяльності підприємства.

Ефективність діяльності є важливим показником як для самого підприємства, так і для суб’єктів економіки, з якими вона має відносини.

Ефективність діяльності фірми є найважливішою узагальнюючою характеристикою результативності діяльності, яка розраховується як відношення величини створених товарів і наданих послуг до сукупних затрат фірми.

1. ПРИБУТОК – ЯК ГОЛОВНИЙ ПІДСУМОК

ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «ви-трати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття ви-трат виробництва. Обособления частини вартості продукції у вигля-ді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і на-ступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Прибуток – це винагорода, яку одержує підприємець. Власник землі одержує ренту, працівник – заробітну плату, власник грошового капіталу – процент, а підпри-ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре-алізації продукції фірми над витратами на виробництво.

Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга-нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя-ки цьому фірма може навіть без додаткових інвестицій скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив-ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться. Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен-ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин-ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпе-чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход включає в себе плату за ризик, який бере на себе фірма. Економічним ризиком нази-вається загроза того, що фірма матиме збитки, втра-тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він розраховував. Але винагороду фірма отримує, зви-чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба-чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра-там, реально оцінити найкращі варіанти проведення виробничо-торговельних операцій. Ризик, на який свідомо йде фірма, упереджуючи всі негативні наслідки, є ро-зумним. Це – гідна підстава для винагороди.

Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізня-ються за величиною, їх диференціація зумовлюється різ-ними факторами (див. рис. 1).

Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більші обсяги виробництва, а отже, більша і виручка від реалізації, а в ній – прибуток. Величина прибутку залежить від прибутковості, тобто від співвідношення прибутку і витрат. Прибутковість залежить від технологічних особливостей і рівня технічного розвитку виробництва. Скорочення витрат на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукції.

Рис. 1. Чинники диференціації прибутку

Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку.

Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що ле-жить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення «... фонду життєвих кош-тів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати» Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд. — Т. 23. — С. 580..

Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосеред-німи виробниками понад вартість необхідного продукту. Додат-ковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необ-хідному й додатковому продукті втілено заново створену вар-тість, грошове вираження якої становить національний дохід.

Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа-лізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі-зована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ-хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості