У процесі аналізу аграрних відносин Франко формулює суть диференціальної ренти І, диференціальної ренти II, а також абсолютної капіталістичної земельної ренти, хоча не розглядає земельну ренту як особливу форму додаткової вартості. Найбільше його цікавила проблема ліквідації приватної власності на землю. Він був глибоко перекона-ний у перевагах великого виробництва перед дрібним сіль-ським господарством. Але форма реалізації суспільної власності відрізнялася у нього від положень теорії Маркса. «Трудно детально передбачити,— писав І. Франко у 1880 р.,—в який спосіб відбудеться вивласнення всіх капі-талістів і перехід знарядь праці на загальну власність, але з того, що зараз бачимо, можна припустити, що воно відбу-деться без насильства». Розвиваючи ці думки в 90-ті роки XIX ст. та на початку XX ст., він у розумінні еволюції форм власності у сільському господарстві наближався до позиції західної соціал-демократії.

Подібно до своїх видатних попе-редників соціалістів-утопістів, Луйо Блана та Фердінанда Лассаля, почасти М. Чернишевського та революційних народ-ників саме у виробничому кооперуванні трудящих він бачить один з найдієвіших засобів на шляху "до матеріаль-ного добробуту всіх робітничих людей та усунення всякого визискування економічного". Тільки велике колектив-не землеробство, переконаний Франко, відкриває можли-вості перетворити занедбані селянські землі на родючі ма-сиви, небачено піднести сільськогосподарське виробниц-тво.

Оскільки на шляху реалізації цієї ідеї стоїть велика буржуазно-поміщицька приватна власність на землю та ін-ші засоби виробництва, вона неодмінно повинна бути замі-нена "спільною громадською власністю". Чи здійснить-ся це шляхом революційного зламу існуючих порядків, до чого закликав І. Франко переважно у 70-ті роки, чи еволюційним шляхом радикальних реформ, до чого він був більш прихильний, у пізніші роки. У кінцевому рахунку "в спра-вах суспільно-економічних, - наголошує цей полум'яний борець за інтереси трудового народу у програмі Русько-української радикальної партії Галичини, складеної ним ра-зом з С. Даниловичем, Є. Девітським, М. Павликом та Р. Яросевичем у 1890 р., - змагаємо до переміни способу продук-ції згідно зі здобутками наукового соціалізму, т. є. хоче-мо колективного устрою праці і колективної власності средств продукційних".

І. Франко не сприйняв висновки марксизму про необ-хідність пролетарської революції та диктатури пролетаріа-ту. Його розуміння світлого майбутнього—соціалізму, ідей соціальної рівності, справедливості та гуманності скоріше відбивало світогляд принижених, задавлених, ідеал утопіс-тів, а не марксистського вчення, яке поєднувало справед-ливість із насильством у вигляді диктатури пролетаріату. Пропагуючи ідеї соціалізму, І. Франко головний акцент робив на громаду як основну господарську одиницю, запе-речуючи при цьому роль централізованого керівництва.

Форми реалізації суспільної власності у Франка відрізняються від передбачених науковим соціалізмом, тобто Марксовою теорією. Франко не сприймає кінцевих висновків марксизму щодо необхідності диктатури проле-таріату та вирішення долі селянського господарства з по-зиції цієї диктатури. Майбутній лад для нього повинен по-єднувати засади централізму з засадами федерації, основа-ній "на повній самоуправі та вольності його поєдинчих чле-нів: племен, народів, громад". Земля, а також всі угід-дя, націоналізовані шляхом викупу чи конфіскації залеж но від конкретних умов, повинні належати "до тих громад, котрі на них працюють, а так само щоб усі фабрики та заво-ди належали б до тих робітників, що в них роблять..." При цьому, якщо спочатку Франко передбачає обов'язко-ву неподільність землі та інших засобів виробництва у гро-мадах, колективну працю й розподіл за її кількістю та які-стю, то пізніше він допускає різні типи господарства -" чи то індивідуальне, чи родинне, чи колективне" громад-ське", а також розподіл, при якому "щорічні зиски роз-ділювались би між членів спілки по мірі того як хто приступив до неї, з більшим чи меншим вкладом".

З часом все більшу увагу І. Франко приділяє й іншим формам кооперативних об'єднань - "спілок господарських, промислових і торговельних", які разом з виборюванням державної допомоги в галузі страхування, нормування пра-ці та заробітної плати тощо для промислових й рільничих робітників, а також інших заходів легальної боротьби в ме-жах існуючої конституції повинні були служити поліпшен-ню умов народного розвитку. Саме на шляхах радикаль-них реформ бачить у кінці XIX - на початку XX ст. І. Фран-ко перспективу вирішення соціального та на його основі й національного питань тощо, відбиваючи у своїх поглядах певною мірою й зміну курсу більшості європейської та зо-крема австрійської соціал-демократії щодо шляхів і мето-дів досягнення соціалістичної перспективи в цілому та у розвитку сільськогосподарського виробництва зокрема.

Показові у цьому відношенні й ті зміни, що вносились у 90-ті роки в програму радикальної партії Галичини, од-ним з фундаторів якої був і І. Франко. Характер змін у но-вій програмі, прийнятій у 1895 р., чітко сформулювала в роботі "Аграрна програма радикальної партії Галичини (90-ті роки XIX ст.)" одна з сучасних дослідниць цієї проблеми Є. Голубовська (Шаблій): "Нова програма уже не вважала створення громадського виробництва на громадській землі основним шляхом вирішення аграрного питання в краї; цей пункт було знято. Тепер всі надії покладались на зміц-нення індивідуального селянського господарства.

В окремий пункт програми було виділено питання про те, що партія бореться за організацію громадських земле-робських, промислових і торговельних спілок. Але саму організацію землеробських спілок програма уже не пов'я-зувала з процесом перетворення приватної земельної вла-сності у власність громад... Основний шлях вирішення аграрного питання за програмою радикальної партії - поліп-шити становище селянина в умовах капіталізму". Що-правда, сама дослідниця (як і більшість істориків-економі-стів до останнього часу) вважала, що "з точки зору науко-вого соціалізму постановка аграрного питання, яка перед-бачає поліпшення економічного становища селянства за капіталізму, має реакційний характер", а