Угорщині значна роль належить:

- створення в них сприятливого інвестиційного клімату

- загальній лібералізації господарської діяльності

- забезпеченню відносної стабільності законодавства та передбачуваності змін у ньому

- встановлення національного рівня оподаткування з пільгами для інвестицій та реінвестицій

- правильній амортизаційний політиці

- виваженій політиці доходів, яка активізує споживчий попит.

В цілому за останні роки валовий обсяг внутрішніх капіталовкладень (% ВВП) зріс і становив у 1996 році у Польщі 19,1%, в Угорщині – 22,7%, у Чехії – 27,7%, у Словаччині – 34,9%, а в 1995 році в Словенії – 22%.

Польща, Угорщина, Чехія активно залучали капітал найбільших ТНК, з включенням відповідних національних виробництв до їхньої системи розподілу і постачання. В Угорщині в автомобільну промисловість значні кошти інвестували такі ТНК як Ауді (Німеччина), Генерал Моторс (США) і SUZUKI - Японія. В Чехії – в виробництво скла, легкових автомобілів, для харчової і хімічної промисловості. У Польщі – в тракторне виробництво (Південна Корея).

До найбільш ефективних перехідних суспільств відносять і Китай, хоч там при владі Комуністична партія. За величиною ВВП на душу населення цей показник до 1996 року підвищився з 12% до 49% від середньосвітового рівня. Протягом другої половини ХХ століття загальний обсяг ВВП збільшився в 22,4 раза, а його частка в світовій економіці зросла з 2,7% до 10,2%.

Перехідні економіки лише наближаються до ринку є сталими форми господарювання, приватний, недержавний сектор перебуває на етапі становлення.

Після другої світової війни почався розпад колоніальної системи.

Цей процес умовно поділяється на три етапи:

1. З 1945 до середини 50–х років коли в основному відбувалося визволення Азії.

2. З половини 50-х з середини 60-х років призвів до появи незалежних держав у Північній та тропічній Африці.

3. З 1965 по 1990 завершив звільнення країн півдня Африки.

Держави Азії, Африки, Латинської Америки займають 60% території землі, де проживає 77% світового населення. Тут зосереджено 89,3% розвіданих світових запасів нафти і 50,5% - газу. Більше 50% світових запасів і видобутку марганцевої руди, хромітів, ванадію, золота, платини, алмазів припадає тільки на країни Африки.

Спільні риси їх розвитку:

- відставання продуктивних сил від рівня постіндустріальних держав.

- Малорозвинена економіка.

- Відсталість соціально-економічної структури з її багатоукладністю в економіці, великою питомою вагою кастово-феодальних укладів.

- Низький рівень життя населення, слаборозвиненість соціальної інфраструктури.

- Істотний вплив релігії, традицій на соціально-економічний розвиток.

- Частка країн, що розвивається у світовому виробництві підвищилася за 1980 – 1990 років з 13,1% до 16%, але виробництво ВНП на душу населення зростає повільно через високі темпи зростання самого населення.

- Відстають ці країни і за рівнем продуктивності праці, що пояснюється незавершеністю індустріалізації, невідповідністю сучасним вимогам структури економіки, слабким досягненням НТП, низьким рівнем інвестицій у людський капітал.

- Значної гостроти в Азії, Африці та Латинській Америці набули соціальні проблеми.

- Зростає заборгованість цих країн перед розвиненими кураїнами.

Не дивлячись на притаманну всім країнам відсталість, між ними існує істотна різниця в рівні розвитку продуктивних сил. Особливу групу утворюють країни – експортери нафти – Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, які мають високий рівень прибутку на душу населення, у 70-і роки вони розвивалися динамічно, інвестували великі кошти у національну економіку, соціальну інфраструктуру.

Інша група – нові індустріальні країни (НІК) про які піде мова пізніше.

Найменш розвинені держави. За класифікацією ООН, до них належать 47 держав (Афганістан, Бангладеш, Ефіопія, Йємен, Сомалі, Уганда, Чад) з населенням близько півміліарда чоловік. Середній рівень доходу тут складає 250 доларів на душу населення.

Характерні риси їх економіки:

- доіндустріальний рівень продуктивних сил

- переважання натуральних і напівнатуральних форм господарювання

- вузька сфера функціонування товарно- грошових відносин і дії ринкових стимулів

- початкова стадія формування єдиного інтегрованого національного ринку

- однобока спеціалізація експортного сектору.

За даними ООН, у країнах на південь від Сахари за межею бідності живе половина населення, близько 60% населення Тропічної Африки недоїдає, в тому числі 40% дітей у віці до 5 років. Дитяча смертність тут у 10-12 разів вища ніж у розвинутих країнах, половина дорослих в Африці – неписьменні. Тільки 11% дітей закінчують школу, а в вузах вчаться – лише 1,4%.

Деяка допомога їм надається світовим співтовариством. В червні 1999 року їм було списано 70 мільярдів із 130 мільярдів доларів США із загальної заборгованості 30 країнам.

Десята частина золотих резервів МВФ буде продана, а це 27 мільярдів доларів, а гроші надійдуть для фінансування допомоги цим країнам.

6. До нових індустріальних країн належать Південна Корея, о. Тайвань, Гонконг, Сінгапур (Східна Азія), Бразилія, Мексика, Аргентина (Латинська Америка), а також Індія і Єгипет.

90-і роки показали, що крім НІК першої хвилі з’являються НІК другого ешелону – Малайзія, Таїланд, Індонезія, а в перспективі – третього – Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка.

Критерії зарахування країн до НІК:

- ВНП на душу населення не менше 1100 доларів.

- Частка переробної промисловості більша 20%

- Високі темпи зростання

- Динамічні макроекономічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення

- Зростання професійного рівня робочої сили

- Інтенсивна участь у міжнародному поділі праці

- Широке використання іноземного капіталу

Значну увагу нові індустріальні країни приділяються регіональному економічному співробітництву. В 1967 році було створено асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Її члени Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур – проголосили своєю метою „прискорення економічного розвитку, становлення миру та стабільності у Південно-Східній Азії” а також:

- взаємне забезпечення товарами, сировиною.

- будівництво спільних