План
1. Види вкладів та особливості роботи з ними.
1.1. Види вкладів та їх залучення.
1.2. Порядок оформлення операцій з вкладання до запитання.
1.3. Особливості роботи з строковими вкладами
2. Загальна характеристика банку
2.1. Структура і мета діяльності
2.2. Обґрунтування облікової політики
2.3. Основні показники діяльності банку
3. Депозити фізичних осіб
3.1. Порядок залучення депозитів фізичних осіб
3.2. Облік депозитних операцій
3.3. Внутрішній контроль депозитів
Вступ
На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах транс-формації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає зав-дання формування ефективної банківської системи. Як найваж-ливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять гро-шові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населен-ня в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функ-цію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетво-рення їх в реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потре-би економіки в додаткових ресурсах. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки — це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон’юнктури, а також якнайшвидше та досить гнуч-ко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.
Останні десятиріччя корінним чином змінили погляди на банки та банківську діяльність. З одного боку, це обумовлено можливими практично миттєвими змінами умов функціонуван-ня банків. З іншого – все очевидніша інтеграція банківських систем, фінансова конкуренція, що посилюється, розвиток інфор-маційних технологій зводять нанівець традиційні методи здійснен-ня банківських операцій.
Я вибрала тему про вклади саме тому, що вони займають важливе місце в банківській діяльності.
Адже у загальній сумі банківських ресурсів залучені ресурси за-ймають переважне місце, їхня частка в різних банках колива-ється від 75% і вище. З розвитком ринкових відносин структура залучених ресурсів зазнала істотних змін, що обумовлено по-явою нових, не традиційних для старої банківської системи способів акумуляції тимчасово вільних колітів фізичних і юридичних осіб.
У світовій банківській практиці всі залучені ресурси за спо-собом їхньої акумуляції групуються таким чином:
· депозити;
· недепозитні залучені кошти.
Основну частину залучених ресурсів комерційних банків складають депозити, тобто кошти, внесені в банк клієнтами — приватними і юридичними особами, тобто підприємствами,
Недепозитними залученими ресурсами користуються пере-важно великі банки. Купуються недепозитні кошти на значні су-ми, і їх вважають операціями оптового характеру.
Сучасна банківська практика характеризується великою роз-маїтістю вкладів депозитів і депозитних рахунків. Це поясню-ється прагненням банків в умовах сеґментованого висококонкурентного ринку найповніше задовольнити попит різних груп клієнтів на банківські послуги і залучити їхні заощадження та вільні грошові капітали на банківські рахунки. За економіч-ним змістом депозити можна розділити на групи:
· депозити до запитання;
· строкові депозити;
· ощадні вклади;
· цінні напери.
Депозити можна також класифікувати й за іншими ознака-ми: за термінами, за видами вкладів, умовами вкладання і вилу-чення коштів, виплачуваними відсотками, можливістю одер-жання пільг по активних операціях банку тощо.
Депозити до запитання представлені різними рахунками, з яких їхні власники можуть одержувати готівку на першу вимогу шляхом виписування грошових і розрахункових документів. До депозитів до запитання у банківській практиці належать:
· кошти, які зберігаються на розрахункових і поточних ра-хунках державних, акціонерних підприємств, різних ма-лих комерційних структур;
· кошти фондів різного призначення в період їхнього ви-трачання;
· кошти в розрахунках;
· кошти місцевих бюджетів і на рахунках місцевих бюджетів;
· залишки коштів на кореспондентських рахунках інших банків.
Строкові депозити й ощадні вклади становлять найстійкішу частину депозитних ресурсів. Строкові депозити — це кошти, внесені в банк на фіксований термін. Вони поділяються на:
· власне строкові депозити;
· депозити з попереднім повідомленням про вилучення ко-штів.
1. Види вкладів та особливості роботи з ними.
1.1. Види вкладів та їх залучення.
Депозит (вклад) – це грошові кошти у готівковій або безготівковій формах, національній або іноземних валютах, передані до банку їх власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника для зберігання на визначених умовах.
Операції, пов’язані із залученням коштів на вклади, називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту в банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти.
Всі зобов’язання банку можна розділити на 2 групи: депозити та інші зобов’язання.
Оскільки частка депозитів у зобов'язаннях найбільша, то потрібно окремо проаналізувати їх структуру (рис. 1.1.).
За строками використання коштів рахунки поділяються на: депозити (вклади) до запитання та строкові депозити. У свою чергу, в структурі строкових депозитів виділяють: ультрастрокові (типу овернайт), короткострокові (до одного року) та довгострокові (більше одного року).
За формою грошового обігу можна виділити: депозити внесені готівкою і безготівкові депозити. При цьому депозити від фізичних осіб, як правило, залучаються готівкові. За валютою, у якій номіновано депозит розрізняють: депозити у національній валюті та депозити в іноземній валюті. Останні підрозділяють на депозити у вільно конвертованій валюті ти у невільно конвертованій валюті.
За формою визначення власника депозиту виділяють іменні депозити та депозити на пред'явника. Так, наприклад, ощадні депозитні сертифікати на пред'явника емітуються без зазначення власника, а вимогу за ними уступають, просто вручаючи сертифікат без пред'явлення будь-якого документа. Ощадні сертифікати на пред'явника — визнаний засіб конфіденційного зберігання значних коштів у національній та іноземній валютах. Але якщо власник загубить його, то втрачає вкладену суму так само безповоротно, як гаманець із готівкою. Іменні депозитні сертифікати в обіг не потрапляють і не продаються іншим особам (не підлягають відчуженню).
За цільовим призначенням депозити поділяються на: дохідні депозити та гарантійні депозити.
ис. 1.1. Класифікація депозитів
а способом юридичного оформлення зобов'язань