Розроблення системи діагностування інноваційного проекту.

Остаточний висновок про правильність та корисність СА чи його неправильність можна зробити лише на основі аналізу його практичного застосування. Це ж залежить не тільки від того, наскільки досконалі та теоретично обґрунтовані методи, що були використані в ході дослідження, але й від того, наскільки правильно реалізовані отримані рекомендації.

За останні роки в СА посилилася увага до проблем впровадження його результатів в практику. З’явився самостійний розділ СА, що отримав запропоновану Р.Акофом назву “теорія практики”. Задачею цього розділу є дослідження умов ефективного втілення у життя результатів СА. Під “практикою” розуміється робота на замовника системного дослідження, який володіє засобами, достатніми для зміни системи тими способами, котрі будуть визначені дослідником. Оскільки предметом “теорії практики” є ефективність практики, важливе наступне означення: під “ефективною практикою” розуміється покращення роботи організації замовника з точки зору хоча б однієї із зацікавлених сторін та відсутність погіршення цієї роботи з точки зору усіх інших.

Все згадане на попередніх лекціях та реалізоване в системному дослідженні конкретної системи має бути наглядно оформленим в доступному для розуміння як виконавцям дослідження так і його замовникам вигляді. Сьогодні таким документом являється бізнес-план (БП).

Всі підприємства потребують БП. Тим не менше, для багатьох, особливо в нашій країні, необхідність розробки БП не є незаперечною істиною. Але ж пригадайте! І раніше серед супроводжуючих проект (програму) документів як необхідне було “техніко-економічне обґрунтування“ пропозиції. Але вже з початку 90-х років у західних інвесторів сформувалися єдині вимоги до змісту, а згодом і до форми, супроводжуючих запити на фінансування документів. Так з’явилося поняття “БП” – документу, в якому мають бути приведеними зрозумілі і обґрунтовані дані про замовника та його бізнес. Досить швидко такий підхід в експертизі проектів бізнесу розповсюдився на пострадянському просторі та став домінуючим. І хоча БП не став “нормативним” документом, зараз жоден кредиток чи інвестор не ризикне фінансувати якийсь бізнес без прискіпливого вивчення змісту розділів, що складають БП.

Це офіційний документ, що в західних бізнесових колах зветься “угода” (рос. “сделка”). Питанню розробки БП присвячена велика кількість зарубіжної та вітчизняної літератури, однак це не означає, що існують єдині, жорстко встановлені стандарти. Проте, існує принаймні три основні причини, чому мусять планувати.

Сам процес складання БП, включаючи обміркування ідеї, заставляє об’єктивно, критично та неупереджено поглянути на отриманий в результаті СА проект системи у всій його повноті. План сприяє запобіганню помилок, дає можливість зрозуміти, для чого це робиться. Це добре прокладений маршрут, що відображає послідовність дій та пріоритети при обмежених ресурсах.

БП являється тим робочим інструментом, що при належному використанні допоможе ефективно контролювати та управляти підприємством, що і є основою успіху.

Закінчений БП являється засобом для повідомлення ідеї іншим зацікавленим особам. Якісно розроблений БП створює приємне враження на людей, таких як: інвестори, банкіри, співвласники та службовці. Він в повній мірі характеризує таланти та рівень професіоналізму системних дослідників, які разом із замовниками системного дослідження являються розробниками БП.

Виконуючи процедури системного дослідження, спеціаліст оперує набором “сухих” даних, однак сам процес планування – описання процесу перетворення ідеї у відчутну реальність, вимагає поруч із високою компетенцією творчих здібностей і в першу чергу тому, що кожний проект в своєму роді є унікальним. Іншими словами, БП є скоріше витвором мистецтва. Не дивлячись на те, що творчий початок дійсно являється важливим для процесу планування, існують деякі принципи, що є достатньо загальними для розробників БП незалежно від країни та галузі економіки і у відповідності до яких визначається структура БП. Початком розроблення БП має бути початок системного дослідження. Сказане не виключає можливості самостійного складання БП керівництвом компанії або людиною, яка прагне відкрити свою справу. Саме так і відбувається у більшості випадків. Проте, після кількох невдалих звернень до потенціальних інвесторів доводиться звертатися до спеціалістів з СА.

Розглянемо гіпотетичний випадок розроблення БП інвестиційного проекту. Тобто він має бути так добре підготовленим, щоби перемогти в конкурентній боротьбі з іншими БП і бути “проданим” або, іншими словами, інвестованим.

Складові частини БП

Кожний БП мусить мати титульну сторінку та зміст. На титульній сторінці вказується назва компанії (ім’я та прізвище потенційного підприємця, якщо компанії ще немає), адресу, № телефону/факсу, адресу електронної пошти. Зміст бажано помістити на одній сторінці. Це дуже важлива частина БП. У кожного з читаючих є свої, найбільш цікаві для нього моменти, котрі він хоче негайно узнати, наприклад, об’єм потрібних інвестицій, строки їх повернення. Зміст зразу ж підкаже читаючому, де можна знайти цю інформацію. Сторінки БП повинні бути обов’язково пронумеровані й проставлені поруч з назвами розділів в змісті.

1. БП починається ... з кінця: короткі висновки

Ця вирішальна частина БП. Для багатьох планів це єдиний розділ, котрий буде розглянутий потенційним інвестором, після чого БП буде відкладений в сторону. Значить “короткі висновки” виявилися непереконливими і не зацікавили інвестора. Короткі висновки дають можливість зрозуміти базові ідеї та перспективи проекту швидко і вирішити, чи варто витрачати додатковий час на прочитання плану. Отже, мета коротких висновків – зацікавити та навіть “спокусити” потенційного читача.

Короткі висновки – це суть пропозиції, це резюме вже написаного БП. Тут на одній-двох сторінках (максимум трьох) найбільш просто і лаконічно мусить бути викладено суть бізнесу: що збираються робити; чим майбутній продукт (послуга) буде відрізнятися від продукту конкурентів і чому користувачі зацікавляться