6.4.1. Джерела погашення позики

Необхідно вказувати джерела погашення клієнтом раніше отриманих позик. Вони можуть бути погашені за рахунок прибутку та інших власних фінансових ресурсів; реалізації активів; за рахунок інших кредитів. Банк в якості джерела погашення надає перевагу стабільним грошовим потокам, тому буде дуже добре, коли у БП наведена прогнозна форма звіту про грошові потоки підприємства.

7. Аналіз ризиків

Ризик можна визначити як імовірність виникнення не передбачуваних втрат або недоотримання запланованих доходів чи інших здобутків за інноваційним проектом з будь-яких причин. Тому метою цієї частини БП є захист учасників проекту, насамперед тих, хто фінансує проект – кредиторів чи інвесторів, від усіх можливих ризиків.

Для досягнення зазначеної мети можна запропонувати три етапи:

І. Аналіз і визначення видів та зон ризиків і головних факторів їх виникнення;

ІІ. Оцінка розмірів конкретних ризиків та ступеню їх впливу на реалізацію проекту;

ІІІ. Розробка заходів по запобіганню чи зниженню визначених ризиків.

Таким чином, цей розділ повинен містити опис можливих ризиків для підприємства, організаційні заходи з профілактики ризиків та програму страхування від можливих ризиків. Оцінка ризиків є одною з найскладніших питань фінансового плану, бо потрібно ретельно визначити усі небезпечні обставини, що можуть виникнути у майбутньому.

Загальний ризик за інноваційним проектом можна розглядати як суму чотирьох складових:

Проектний ризик, тобто ризик, що суто пов’язаний з виконанням окремого проекту.

Ризик підприємства, що виконує цей проект.

Галузевий ризик.

Ризик країни.

1. ПРОЕКТНИЙ РИЗИК включає всі можливі загрози внутрішньо притаманні конкретному інноваційному проекту. Головні фактори тут пов’язані з видом продукції (послуг), що пропонуються, ступенем інноваційного товару та темпами його старіння, обсягами реалізації/виробництва, часткою ринку, стратегією просування, собівартістю продукції, що буде вироблятися, її екологічною безпекою, динамікою точки беззбитковості та ін. Відомо окремо, за функціональною ознакою можна розглядати маркетингову, виробничу чи, наприклад, фінансову складову цього виду ризику.

Традиційно розглядаються:

Ринковий ризик (в якому напрямку буде розвиватися ринок ново строєної продукції підприємства, яка норма прибутковості можлива для продукції підприємства з урахуванням рівня цін на ринку).

Ризик конкуруючих технологій (яку нову технологію може використати конкурент, що зробить продукцію підприємства застарілою).

Ризик завершення або технічний ризик (достатня надійність запропонованого проекту з точки зору реальності виконання всіх планів).

Ресурсний ризик (наявність достатньої кількості споживачів, ресурсів або продукції на протязі строку, що суттєво перевищує термін повернення ресурсів).

2. РИЗИК ПІДПРИЄМСТВА – наступна складова розглядається на рівні підприємства в цілому. В свою чергу його можна розподілити на два види:

портфельний ризик, що пов’язаний із сукупністю всіх проектів, що впроваджуються, їх взаємозалежністю, типом кореляції результатів, ступенем диверсифікації інвестиційного портфеля, тощо;

внутрішньо фірмовий ризик, або внутрішній ризик, що випливає з точки зору на підприємство як суб’єкт господарювання.

Останній вид ризику пов’язаний з формою власності та організаційно-правовою формою підприємства, якістю його менеджменту, зі стратегією підприємства, його цілями, головними завданнями і програмами, видами організаційної структури, достатністю персоналу, степенем захисту інтелектуальної власності, структурою витрат, що склалася, загальним рівнем заборгованості (ступенем фінансового лівиреджу), ліквідності і т. ін. Внутрішній ризик звичайно акцентує увагу ще на таких зонах:

ризик втрати майна – вразливість майна, ризик повної втрати або ушкодження (пожежа, крадіжка);

ризик втрати часу – виникає у зв’язку з можливістю збоїв та перерв у функціонуванні підприємства або затримок при отриманні платежів від виробничих інвестувань;

ризик невиконання зобов’язань включає відповідальність підприємства перед покупцями, учасниками справи, держбюджетом, суспільством.

3. ГАЛУЗЕВИЙ РИЗИК звичайно є результатом таких чинників, як структура та концентрація підприємств в галузі, бар’єри чи влада за головними факторами галузевої конкуренції – покупцями та постачальниками, діючими та потенційними конкурентами, товарами-субститутами. Треба також розглянути динаміку галузі, тенденції головних показників та державні пріоритети чи напрями політики щодо її реконструкції та приватизації.

4. РИЗИК КРАЇНИ може бути розглянутий через аналіз чотирьох зон:

соціально-політичні фактори (політичний ризик, можливість негативного впливу урядових структур, профспілок, потенційних субпідрядників, транспорту на діяльність підприємства);

правові (тенденції у відповідній нормативній базі, імовірнісні втрати з цих причин капіталу);

економічні (динаміка ВВП, безробіття, структурні перебудови, сукупний доход на душу населення, тощо);

фінансово-кредитної сфери (інфляція, грошово-кредитна політика в державі, ринок цінних паперів, державний бюджет, динаміка валютних курсів щодо гривні і та інше).

На наступному етапі визначаються розміри впливу кожного з головних видів ризику. Імовірність втрат чи недоотримання доходів можна кількісно оцінити через розрахунок відхилень показників ефективності інноваційного проекту від запланованих, в залежності від змін ключових припущень при прогнозуванні. Такий вид оцінки ризиків за проектом носить назву аналіз чутливості. Окремим випадком останнього є аналіз сценаріїв, що виконується СД через складання песимістичного, оптимістичного та найбільш вірогідного варіантів прогнозних форм фінансової звітності.

Останній етап аналізу ризиків пов’язаний з розробленням заходів щодо їх зниження чи упередження. Можна рекомендувати три головні засоби попередження ризиків за інвестиційними проектами:

розподіл загального ризику між усіма зацікавленими сторонами/учасниками інноваційного проекту;

страхування по окремих видах ризику чи в цілому;

формування резерву на покриття непередбачених збитків чи витрат.

Цей перелік не враховує специфічні засоби зниження окремих видів ризику, як, наприклад, валютного, через використання форвардних чи ф’ючерних угод, валютних опціонів, тощо.

Реальна програма “управління ризиками” повинна бути розроблена на підставі дослідження особливостей бізнесу та ринку страхових послуг. За умов