зниження витрат і отримання могутнього прибутку, як це

робить приватне підприємництво.

Для підприємця - одне з двох: прибуток або збитки. Якщо

приватне підприємство терпить збитки довгий час, то воно

ліквідовується. Державному ж підприємству надається

допомога, тому воно може не прагнути до підвищення своєї

рентабельності.

Це ще раз доводить, що державне втручання потрібне

тільки там, де воно життєво необхідне. У всіх решта ви-

падках ринок більш ефективно вирішить поставлені еко-

номічні задачі.

4.2 Державне регулювання в сільському господарстві.

У сучасній західній економіці сільське господарство - од-

на з найважливіших сфер активного втручання. У цій області

виробництва головний принцип вільного ринку – гра попиту

і пропозиції - виявляється практично непридатний.

Правда, і державне втручання - далеко не панацея.

Наприклад, в Західній Європі уряди традиційно приділяють

велику увагу проблемам аграрного ринку, однак ні вироб-

ники, ні споживачі не задоволені положенням справ в аг-

рарному секторі.

Джерело проблем в тому, що в розвинених країнах завдяки

високій продуктивності праці виробництво аграрної продук-

ції значно перевищує потреби населення.

Цілі державного регулювання в сфері сільського гос-

подарства включають:

а) підвищення продуктивності шляхом впровадження

технічного прогресу і раціоналізації виробництва,

максимально ефективного використання всіх виробничих

чинників, особливо робочої сили;

б) забезпечення зайнятості в аграрному секторі і від-

повідного рівня життя сільського населення;

в) стабілізація ринків сільськогосподарської продукції;

г) гарантоване постачання внутрішнього ринку;

д) турбота про постачанні аграрної продукції споживачам

за "розумними цінами". (В.Варга "Роль держави в ринковому

господарстві"-МЭиМО, 1992 р., N 11, стор. 139.)

Державою встановлюються і щорічно переглядаються

мінімальні ціни на найважливіші сільськогосподарські

продукти. Тим самим виробники захищаються від різкого па-

діння цін. У той же час внутрішній ринок захищається

від дешевого імпорту і надмірних коливань цін за допо-

могою системи додаткового ввізного мита. Тому в

країнах ЄС ціни на продукти харчування помітно вищі

за ціни світового ринку. Витрати в зв'язку з проведенням

аграрної політики несе державний бюджет.

Функціонування цього механізму можна проілюструвати

на прикладі ринку зерна. Початковим пунктом є орієнтов-

на ціна, що рекомендується державою. Вона в декілька раз

перевищує ринкову ціну, чим гарантуються не тільки

прибутки сільських господарів, але і створюються стимули

до розширення виробництва. У результаті пропозиція

перевищує попит. Коли ринкова ціна знижується до певного

рівня, що пропонується сільськими господарями зерно

скуповується державою по так званій "інтервенційній ціні" в

необмежених кількостях.

Таким чином, хоч кожнен виробник повинен сам нести

ризик збуту, на ділі це правило не діє у відношенні ви-

робників багатьох сільськогосподарських продуктів.

Існують і механізми захисту від дешевого імпорту і зао-

хочення експорту. Це означає, що при ввезенні

встановлюється ввізне мито, що прирівнює ціну продукту до

внутрішньої ціни. При вивозі ж держава виплачує експортерам

різницю між внутрішньою ціною і ціною світового ринку.

Треба зазначити, що дана політика спровокувала багато

проблем. З одного боку, накопичені величезні запаси продо-

вольства, з іншого - невдоволення селян, які вважають,

що їх прожитковий мінімум не забезпечений. У даній ситуації великі

агропромислові підприємства отримують пристойні прибутки,

в той час як дрібні виробники ледве зводять кінці з кінцями.

Таким чином, сільське господарство залишається слабким

місцем державного регулювання. Однак, мабуть, положення

справ в сільському господарстві залишиться незмінним.

ВИСНОВОК

Вивчення даної теми дає рясну їжу для роздумів.

Дуже часто держава є першопричиною змін еко-

номічної поведінки підприємців. Від рішень, приймає-

мих урядом, залежать рішення, що приймаються (або не при-

ймаються) на мікрорівні. Урядова політика досягає

цілі тільки тоді, коли вона заохочує, а не вказує в дирек-

тивному порядку. При створенні сприятливих умов

підприємцям їх приватний інтерес співпаде з цікавістю

держави, тобто товариства. Отже, держава повинна просто

зробити більш доступною для підприємців ту сферу економі-

ки, яка є для них найбільш пріоритетною.

Потрібно зазначити, що держава не повинна втручатися в

ті сфери економіки, де її втручання не є необхі-

дним. Це не тільки непотрібне, але і шкідливе для економіки.

Загалом важко переоцінити роль держави в економіці.

Вона створює умови для економічної діяльності, захищає

підприємців від загрози з боку монополій, забезпечує

потреби суспільства в суспільних товарах, гарантує со-

ціальний захист малозабезпечених верств населення,

вирішує питання національної оборони. З іншого боку,

державне втручання може в деяких випадках помітно

ослабити ринковий механізм і помітно зашкодити економіці

країни, як це було у Франції в кінці 70-х - початку 80-х років.

Із-за дуже активного державного втручання з країни по-

чався витік капіталів, темпи економічного зростання помітно

впали. У такому випадку необхідна приватизація і

дерегулювання, що і було зроблено в 1986 році.

Ряд економістів критикує політику державного регулювання,

вказуючи, що ця політика є примусовою. Звичайно, шкідливі

зовнішні фактори не можуть бути вилікувані ринком автоматично

Тому ця критика не є обгрунтованою. Державне втручання в

економіку зумовлене і тим, що використовується всім сус-

пільством і не може бути передане приватним власникам.

Мова йде про підтримання обороноздатності, забезпечення

законності і порядку, підтримання науки і охорони здоров’я.

Цього не можуть забезпечити приватні фірми.

Як мені здається, основна задача держави складається в

тому, щоб втримувати "золоту середину" в сфері впливу на

ринкову економіку.

На мою думку, Україна зараз якраз і проходить цей період

формування міри впливу на ринкову економіку, адже саме

зараз усі західні кредитори вимагають від нашого уряду

рішучих дій в сторону поліпшення відносин у ринковій

економіці, адже до цього усі нормативно-правові акти, що були

прийняті у нашій державі не призвели до радикальних змін у

ринковій економіці. Хоча в порівнянні з початками формування

нашої економіки вже помітні деякі просування вперед, але це

лише перші маленькі кроки на довгому шляху формування і

оптимізації економічної ролі держави у ринковій економіці.

І, можливо, вже через декілька років у випадку ефективних

реформ, проведених нашим урядом ми побачимо перші дійсно

важливі результати на цій ниві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1 Брагінський С.В., Певзнер А.Я. Політична економія: дис-

кусійні проблеми, шляхи відбудови. М., 1991.

2. Браунінг П. Сучасні економічні теорії. М., 1987.

3. Варга В. "Роль держави в ринковому господарстві", МЕї-

МО, N